Цих маленьких свистунів жителі
села Нижньобараниківка звикли бачити як котів у себе біля двору, а не
лише по телевізору чи на гербу Луганської області чи на інших. Коли йдеш
по дорозі біля гори чутно їх свист, яким вони сповіщають один одного
про небезпеку. Також їх можна побачити по ярам, при випасі корів, або як
ходиш за різними травами, чи приміром шипшиною, чи маслятами в сосновий
лісочок на горі. Із-за того, що нажаль працює такий закон, як, що маємо
те не цінуємо, а як втрачаємо – плачемо, в наш час можемо спостерігати
зменшення популяції бабака, перш за все через непомірне полювання на цих
тварин.
Трохи енциклопедичних даних.
MARMOTA BOBAK (MULLER,1776) – Бабак степовий або байбак – вид гризунів роду бабаків (Marmota) родини вивіркових (Sciuridae); великий гризун (довжина тіла до 61 см, вага до 9,3 кг) з групи мисливських видів.
Живиться степовою рослинністю, живе в норах. Ще у 18—19 столітях був
поширений в степовій зоні Європи і Азії. Тепер його ареал представлений
окремими клаптями між Сіверським Дінцем та Волгою і далі на схід до
Північного Казахстану. В Україні бабаки збереглися у Великобурлуцькому
районі на Харківщині, Біловодському та Міловському районах на Луганщині,
де існує бабаковий заповідник «Стрілецький степ».
Приведу герби - Луганської області, Біловодського та Міловського районів цієї ж області, та Великобурлуцького району Харківської області, де фігурують БАБАКИ.
Від інших бабаків байбака легко відрізнити за коротким хвостом (не більше 15 см) і однотонному піщано-жовтому забарвленню. Завдяки темним кінчикам остевого волосся його спина покрита темно-бурими або чорними брижами, що згущуються на потилиці і на верхній частині голови. Щоки ясно-рудуваті; під очима бурі або чорні плями. Черево помітне темніше і руде бокам; кінець хвоста темно-бурий. Зустрічаються байбаки-альбіноси. Линяння у байбаків один раз на рік; починається в травні і закінчується (у старих байбаків) до кінця серпня, іноді затягуючись до вересня.
Бабак — цінний мисливсько-промисловий звір (використовують хутро, м'ясо, жир). У зв'язку з тим, що існування бабака пов'язане зцілинами і перелогами, збереження його як виду і як мисливського треба здійснювати в заповідниках і мисливських господарствах.
Приведу деякі уривки з наукової роботи, яку я знайшов у електронній бібліотеці ім.Вернадського.
РОЗМІЩЕННЯ, ЩІЛЬНІСТЬ ТА ЧИСЕЛЬНІСТЬ БАБАКА У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА МЕЖІ 20 ТА 21 СТОЛІТТЯ. В.А.Токарський. (Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, Випуск 26, 2009 рік).
Скорочення: Всесоюзний науково-дослідницький інститут мисливського господарства та звіроводства ім. Житкова м.Кіров Росія – ВНДІМЗ ім..Житкова; Українське товариство мисливців та рибалок – УТМР.
«По Біловодському району. У теперішній час колишні цілинні степи Біловодської групи Держкінзаводів Старобільского округу – Деркульська та Лимарівська – відносяться до Біловодського району. Загальна площа земельних угідь у районі становить понад 150 тис. га.
Першим відомим літературним джерелом післявоєнного часу, в якому наведені докладні матеріали про розміщення й чисельність бабака у Біловодському районі є робота І.І.Сахно(27) в 1970р. чисельність бабака в Біловодському районі становила понад 6 тис. особин(27) в 1971-1972рр. – понад 9 тис., а в 1974 р. – близько 21 тис.(3). Наступне десятиліття спостережень в даному районі не проводилося. Обстеження проведене нами в 1987р., показало, що бабак – звичайний вид фауни для району. Ми оцінили його запаси в 13 тис.особин(табл..3).
Поширення бабака в Біловодському районі мало свої особливості. Ріка Деркул ніби розділяє район на дві ділянки: із середньою й низькою чисельністю. Висока чисельність була відзначена на землях кінних заводів №61 і №63, середня – на землях колгоспу «Ленінський шлях» (с.Кононівка), тобто, на територіях колись щільно заселених бабаком. Угіддя колгоспу «Ленінський шлях» і кінного заводу №61 – це колишній Лимарівский степ (конезавод у с.Новолимарівка), угіддя кінного заводу №63 – колишній Деркульский степ (конезавод у с.Данилівка).
У середньому щільність заселення бабаком ярово-балкової системи колгоспу «Ленінський шлях» становила 1 особину на 1 га. Поселень на культурних полях і ушкоджень сільгоспкультур не було відзначено. Далі практично на всій території Біловодського району бабак зустрічався невеликими колоніями від 20 до 100 особин. Щільність тут була низькою – іноді менше однієї особини на 1 га.
Тут ми хотіли звернути увагу на те, що дані, отримані нами в 1987р. і надані райрадою УТМР, істотно розрізнялися. Дані УТМР були занижені майже в 3 рази. Проаналізувавши дані Таблиці4, це можна пояснити тим, що не всі заселені бабаком площі були взяті для проведення обліків. До 1991р. запаси бабака в районі, за даними експедиції ВНДІМЗ ім.Житкова, перевищили 22,5 тис. особин.
В 1995 р. чисельність бабака в Біловодському районі, за даними райради УТМР, становила 15 тис. особин. В 2005 р., за даними тої ж райради, у районі налічувалося близько 3 тис. особин. Необхідно звернути увагу на те, що обліки УТМР в 2005 р. були проведені лише на 22% площ первинних мисливських колективів, заселених бабаком.
Знаючи розподіл щільності населення бабаків по району, та екстраполював дані УТМР на всю площу (табл.4), одержуємо 11,1-15,6 тис. особин. Але оскільки, на площі трьох ПМК обліки в 2005р. взагалі не проводилися, очевидно, реальні запаси бабака в Біловодському районі перевищують 16 тис. особин.
Перед тим, як скористатися допомогою районної ради УТМР у зборі матеріалів із чисельності бабака, ми перевірили на відповідність облікові показники, зібрані нами, по п’яти балках і такими, що були представлені райрадами УТМР. Ці балки перебувають на лівому березі р. Айдар, а існування колоній бабака в них відомо не пізніш початку 70-х рр.. 20 століття. Облікові показники виявилися близькими. Тому ми вважаємо, що данні райради УТМР є репрезентативними, і надалі використовувати їх в своїх розрахунках.
3 – Абеленцев В.И. Численность и хозяйственное использование ресурсов степного сурка в Украине // Бюлл.МОИП.-Отд. Биол.-1975а-№1-С.3-8.
27 – Сахно И.И., 1972. Размещение и численность сурка степного(Marmota bobac Mull.) – в Ворошиловградской области // Вестн.зоол.,1,С.45-49.»
Колись в дитинстві у мене був пес, дуже схожий був він, як був малий на бабака, так я його і назвав – Бабак. Маленька собака яку я дуже любив і вона мене любила не дивлячись на довгі розлуки, я тоді навчався і рідко бував вдома. Але коли я приїздив і ще й не доходив до рідної хати, залишалось метрів з 50, він летів до мене і з радісним скавучанням все норовив якомога більше мене вимазати особливо як була дощова погода. І так було мені радісно що мій друг мене завжди чекає і любить за те що я просто є, а не за те який я, багатий чи бідний, хитрий або безхитрісний, злий чи добрий…
Мабуть ще й того мені так милі серцю ці маленькі створіння – дозорні степу. Давайте будемо любити те що маємо, а не лише спогади. Бережіть природу. З повагою ваш Фенікс.
Трохи енциклопедичних даних.
MARMOTA BOBAK (MULLER,1776) – Бабак степовий або байбак – вид гризунів роду бабаків (Marmota) родини вивіркових (Sciuridae); великий гризун (довжина тіла до 61 см, вага до 9,3 кг) з групи мисливських видів.
Приведу герби - Луганської області, Біловодського та Міловського районів цієї ж області, та Великобурлуцького району Харківської області, де фігурують БАБАКИ.
Від інших бабаків байбака легко відрізнити за коротким хвостом (не більше 15 см) і однотонному піщано-жовтому забарвленню. Завдяки темним кінчикам остевого волосся його спина покрита темно-бурими або чорними брижами, що згущуються на потилиці і на верхній частині голови. Щоки ясно-рудуваті; під очима бурі або чорні плями. Черево помітне темніше і руде бокам; кінець хвоста темно-бурий. Зустрічаються байбаки-альбіноси. Линяння у байбаків один раз на рік; починається в травні і закінчується (у старих байбаків) до кінця серпня, іноді затягуючись до вересня.
Бабак — цінний мисливсько-промисловий звір (використовують хутро, м'ясо, жир). У зв'язку з тим, що існування бабака пов'язане зцілинами і перелогами, збереження його як виду і як мисливського треба здійснювати в заповідниках і мисливських господарствах.
Приведу деякі уривки з наукової роботи, яку я знайшов у електронній бібліотеці ім.Вернадського.
РОЗМІЩЕННЯ, ЩІЛЬНІСТЬ ТА ЧИСЕЛЬНІСТЬ БАБАКА У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА МЕЖІ 20 ТА 21 СТОЛІТТЯ. В.А.Токарський. (Науковий вісник Ужгородського університету, серія Біологія, Випуск 26, 2009 рік).
Скорочення: Всесоюзний науково-дослідницький інститут мисливського господарства та звіроводства ім. Житкова м.Кіров Росія – ВНДІМЗ ім..Житкова; Українське товариство мисливців та рибалок – УТМР.
«По Біловодському району. У теперішній час колишні цілинні степи Біловодської групи Держкінзаводів Старобільского округу – Деркульська та Лимарівська – відносяться до Біловодського району. Загальна площа земельних угідь у районі становить понад 150 тис. га.
Першим відомим літературним джерелом післявоєнного часу, в якому наведені докладні матеріали про розміщення й чисельність бабака у Біловодському районі є робота І.І.Сахно(27) в 1970р. чисельність бабака в Біловодському районі становила понад 6 тис. особин(27) в 1971-1972рр. – понад 9 тис., а в 1974 р. – близько 21 тис.(3). Наступне десятиліття спостережень в даному районі не проводилося. Обстеження проведене нами в 1987р., показало, що бабак – звичайний вид фауни для району. Ми оцінили його запаси в 13 тис.особин(табл..3).
Поширення бабака в Біловодському районі мало свої особливості. Ріка Деркул ніби розділяє район на дві ділянки: із середньою й низькою чисельністю. Висока чисельність була відзначена на землях кінних заводів №61 і №63, середня – на землях колгоспу «Ленінський шлях» (с.Кононівка), тобто, на територіях колись щільно заселених бабаком. Угіддя колгоспу «Ленінський шлях» і кінного заводу №61 – це колишній Лимарівский степ (конезавод у с.Новолимарівка), угіддя кінного заводу №63 – колишній Деркульский степ (конезавод у с.Данилівка).
У середньому щільність заселення бабаком ярово-балкової системи колгоспу «Ленінський шлях» становила 1 особину на 1 га. Поселень на культурних полях і ушкоджень сільгоспкультур не було відзначено. Далі практично на всій території Біловодського району бабак зустрічався невеликими колоніями від 20 до 100 особин. Щільність тут була низькою – іноді менше однієї особини на 1 га.
Тут ми хотіли звернути увагу на те, що дані, отримані нами в 1987р. і надані райрадою УТМР, істотно розрізнялися. Дані УТМР були занижені майже в 3 рази. Проаналізувавши дані Таблиці4, це можна пояснити тим, що не всі заселені бабаком площі були взяті для проведення обліків. До 1991р. запаси бабака в районі, за даними експедиції ВНДІМЗ ім.Житкова, перевищили 22,5 тис. особин.
В 1995 р. чисельність бабака в Біловодському районі, за даними райради УТМР, становила 15 тис. особин. В 2005 р., за даними тої ж райради, у районі налічувалося близько 3 тис. особин. Необхідно звернути увагу на те, що обліки УТМР в 2005 р. були проведені лише на 22% площ первинних мисливських колективів, заселених бабаком.
Знаючи розподіл щільності населення бабаків по району, та екстраполював дані УТМР на всю площу (табл.4), одержуємо 11,1-15,6 тис. особин. Але оскільки, на площі трьох ПМК обліки в 2005р. взагалі не проводилися, очевидно, реальні запаси бабака в Біловодському районі перевищують 16 тис. особин.
Перед тим, як скористатися допомогою районної ради УТМР у зборі матеріалів із чисельності бабака, ми перевірили на відповідність облікові показники, зібрані нами, по п’яти балках і такими, що були представлені райрадами УТМР. Ці балки перебувають на лівому березі р. Айдар, а існування колоній бабака в них відомо не пізніш початку 70-х рр.. 20 століття. Облікові показники виявилися близькими. Тому ми вважаємо, що данні райради УТМР є репрезентативними, і надалі використовувати їх в своїх розрахунках.
3 – Абеленцев В.И. Численность и хозяйственное использование ресурсов степного сурка в Украине // Бюлл.МОИП.-Отд. Биол.-1975а-№1-С.3-8.
27 – Сахно И.И., 1972. Размещение и численность сурка степного(Marmota bobac Mull.) – в Ворошиловградской области // Вестн.зоол.,1,С.45-49.»
Колись в дитинстві у мене був пес, дуже схожий був він, як був малий на бабака, так я його і назвав – Бабак. Маленька собака яку я дуже любив і вона мене любила не дивлячись на довгі розлуки, я тоді навчався і рідко бував вдома. Але коли я приїздив і ще й не доходив до рідної хати, залишалось метрів з 50, він летів до мене і з радісним скавучанням все норовив якомога більше мене вимазати особливо як була дощова погода. І так було мені радісно що мій друг мене завжди чекає і любить за те що я просто є, а не за те який я, багатий чи бідний, хитрий або безхитрісний, злий чи добрий…
Мабуть ще й того мені так милі серцю ці маленькі створіння – дозорні степу. Давайте будемо любити те що маємо, а не лише спогади. Бережіть природу. З повагою ваш Фенікс.
Цю статтю присвячую моєму маленькому чотирилапому товаришу - якого я буду памятати все своє життя - моєму вірному собаці - БАБАКУ.
(статья была впервые опубликована 15.04.2012)
Немає коментарів:
Дописати коментар