Нижнянские ветераны 1 мировой (редакция от 20.12.18)

Недавно совсем подсказали (беловодский краевед Анна Сидоренко) мне ресурс в интернете, где выложили архивы по 1 Мировой войне, о ее участниках, воинских формированиях и прочем. 
https://gwar.mil.ru/

(иллюстрация взята с обложки книги Герои Первой Мировой из серии ЖЗЛ автор Вячеслав Бондаренко)

Среди прочего я нашел там и нижнян. Применив несколько алгоритмов поиска на сайте я нашел там больше ста человек, которые были мной идентифицированы как "свои". Для сравнения во второй мировой войне около 170 на мемориале в селе и около 300 в общем принимали участие.
Основная информативность этого источника информации это сам факт участия человека в войне, воинское формирование где проходил службу, звание, дата события, характер события (пропал без вести, убит, оставлен на поле боя, ранен, попал в плен), семейное положение, вероисповедание иногда год рождения, профессия, грамотность. 
Основная масса воевала на европейской арене сражений, но были и такие, которые воевали на кавказском фронте. Так среди прочих я нашел своих двух прадедов, что они воевали и были ранены, об одном я знал и ранее, а о втором - было для меня новостью.
Выражаю искреннюю благодарность неравнодушным.
Итак приведу список их ниже. 

1	Дреев	Никонор	Минович
2	Дреев	Алексей	Прокофьевич
3	Дреев	Федор	Минаевич
4	Дреев	Марк	Павлович
5	Дреев	Семен	Иванович
6	Дреев	Никифор	Маркович
7	Дреев	Антон	Константинович
8	Дреев	Прокофий	Корнеевич
9	Дреев	Лука	Калинович
10	Дреев	Гавриил	Корнеевич
11	Дреев	Емельян	Максимович
12	Дреев	Федот	Федорович
13	Дреев	Леонтий	Иванович
14	Дреев	Филип	Амосович
15	Дреев	Сидор	Иванович
16	Дреев	Игнатий	Ефимов
17	Дреев	Антон	Калинникович
18	Дреев	Емельян	Федорович
19	Дреев	Лазарь	Евфимович
20	Дреев	Мина	Александрович
21	Дреев	Тимофей	Иванович
22	Дреев	Михаил	Евсеевич
23	Дреев	Александр	Трофимович
24	Дреев	Прохор	?
25	Дреев	Павел	Андреевич
26	Дреев	Михаил	Иосифович
27	Дреев	Павел	Абрамович
28	Каплунов	Роман	Николаевич
29	Задорожный	Евгений	Филипович
30	Панченко	Матвей	Фомич
31	Аргат	Ипатий	Игнатович
32	Панасенко	Григорий	Васильевич
33	Шевченко	Андрей	Емельянович
34	Задорожный	Харлампий	Никитич
35	Тарабанов	Анисим	Онуфриевич
36	Яблоненко	Алексей	Савельевич
37	Осипенко	Василий	Данилович
38	Дреев	Илья	Кондратьевич
39	Очкалов	Купирян	?
40	Шевченко	Андрон	Емельянович
41	Лукьянцев	Харитон	?
42	Горбулич	Ерофей	?
43	Мележик	Емельян	?
44	Огурный	Константин	?
45	Осипенко	Матвей	?
46	Очкалов	Никифор	Сергеевич
47	Очкалов	Давид	Андреевич
48	Волченко	Федор	?
49	Смажко	Герман	Емельянович
50	Гавриленко	Изосим	Иванович
51	Горбулич	Герасим	Ефимович
52	Горбулич	Стефан	Федотович
53	Горбулич	Арефий	?
54	Задорожный	Сидор	Семенович
55	Осипенко	Давид	Петрович
56	Дреев	Елпадифор	?
57	Дреев	Мартин	Карпович
58	Дреев	Никон	Кондратьевич
59	Коломиец	Лаврентий	Борисович
60	Шевченко	Спиридон	Леонтьевич
61	Шевченко	Гавриил	Александрович
62	Смажко	Кирил	Алексеевич
63	Шевченко	Михаил	Леонтиевич
64	Карабут	Андрей	Прокофьевич
65	Шевченко	Игнат	Борисович
66	Полтораков	Иосиф	Иванович
67	Яблоненко	Кирил	Андреевич
68	Карабут	Михаил	Кондратьевич
69	Осипенко	Тихон	Данилович
70	Огурный	Софрон	Петрович
71	Мележик	Емельян	Пантелеймонович
72	Коломиец	Тимофей	Константинович
73	Горбулич	Сафрон	Ефимович
74	Очкало	Кирил	Козьмич
75	Шевченко	Дмитрий	Александрович
76	Коломиец	Харитон	Борисович
77	Карабут	Алексей	Яковлевич
78	Тарабанов	Сергей	Иванович
79	Толстушенко	Иван	Трофимович
80	Яблуненко	Алексей	Андреевич
81	Панасенко	Прокопий	Федотович
82	Мележик	Мифодий	Прокофьевич
83	Свилзунов	Иван	Михайлович
84	Козленко	Маркиян	Фролович
85	Шевченко	Алексей	Гаврилович
86	Шевченко	Карп	Антонович
87	Доля	Никита	Михайлович
88	Полторак	Аким	Васильевич
89	Лукьянцев	Иван	Тимофеевич
90	Шевченко	Арсей	Ефимович
91	Шевченко	Дмитрий	Гаврилович
92	Панасенко	Прокофий	Елисеевич
93	Карабут	Мартин	Филатович
94	Огурный	Герасим	Сергеевич
95	Волченко	Григорий	Андреевич
96	Мележик	Евдоким	Тимофеевич
97	Мележик	Севастьян	Михайлович
98	Задорожный	Давид	?
99	Шевченко	Филип	Федорович
100	Яблуненко	Емельян	Асекритов
101	Огурный	Михаил	Петрович
102	Шевченко	Григорий	Павлович
103	Карабут	Иван	Антонович
104	Шевченко	Лаврентий	Александрович
105	Карабут	Федул	Гаврилович
106	Денисенко	Степан	Савельевич
107	Куделя	Петр	?
108	Горбулич	Стефан	Федотович
109	Горбулич	Арефий	?
110	Лукьянцев	Тимофей	Самойлович
111	Волченко	Федор	?
112	Смажко	Герман	Емельянович
113	Горбулич	Герасим	Ефимович
114	Дреев	Нил	?
115	Лукьянцев	Леонтий	Иванович
116	Лукьянцев	Иннокентий	Григорьевич
117	Мележик	Александр	Федосеевич
118	Зубков	Поликарп	Павлович
119	Штокомов	Иннокентий	Петрович
120	Шевченко	Митрофан	Петрович
121	Очкалов	Василий	Аксентьев
122	Зосименко	Григорий	Андреевич

Орина як пам'ять мого роду

Ось і настав той час, коли я вирішив розповісти не тільки про когось, а й про себе, через коротку оповідь про свою бабусю.

Мою бабушку (саме так кажуть в моєму україномовному та проте з великою кількістю російського суржика селі) по батькові всі в сімї називали Орина, по паспорту вона Ірина з роду Мележиків, "романців" по вуличному. Саме вона стала каталізатором якихось хімічних реакцій в мені, які як ланцюгова реакція запущена колись ідуть і понині. Я про свої історичні розвідки-пошуки. 

 (фото датується жовтнем 1967 року)

Розповім про бабушку трохи. Вона прожила довге та непросте, як і багато хто тоді, життя. Працювати почала років з 12-ти і все це були якісь важкі роботи в полях. Вже, коли їй було за 60 вона якось впала і зламала ногу, і це її турбувало до останнього. Народилась вона в далекому 1918 році, а померла в 2016 у віці 97 років, вік довжиною майже в 100 років!. Вона була неграмотною, коли всі йшли в школу, казала вона, я йшла на працю, вносити свою долю в сімю. Закінчила якісь курси по ЛікБез-у і все. Читала дуже повільно, а щоб писала я такого і не бачив, колись натрапив на її листа чоловікові, видно було що дуже їй важко давалось те письмо. Та зате у неї була дуже ясна пам'ять і вона багато чого могла розповісти. Мені до сих пір як зараз ввижається її розповідь, як одного разу біг по селу активіст, у якого був причеплений червоний бант на грудях, зі Слободи(центр села так називали) і кричав: «Всі на сходку, всі на сходку! Лєнін вмер!» (а це було в далекому 1924 році). І слухаючи це, якось плив часу змінювався, і якось ти відчував якусь дотичність до всього того, що вона розповідала. Вона була памяттю мого роду. Розповідала перш за все як звали і коли жили її пращури, про родинні звязки, хто був чийого роду, хто з ким родичався. І саме з її слів я зробив замальовку першого Родинного Древа. Далі пішла архівна робота яка в основному підтверджувала бабушкини розповіді, та доповнювала їх. В колись достатньо великому селі (з населенням більш як за 3000 тисячі жителів) вона знала дуже багато про кого, а особливо про свою рідню чи людей зі свого крайку. А жила вона спочатку на подвірїі де живе нині її син Петро, потім в роки колективізації вони перебрались в дім дитинства її матері Лампії, яка була з роду Шевченків, де зараз живе Дреєв Володимир. Пережила саме там Голодомор, про жертв його з нашої родини і не тільки я вперше почув саме від неї.

Одна з історій, яка завжди навівала жах, була історія смерті Архипа Шевченко, дядька бабушки Орини. Він з сімєю та батьком виїхали в колективізацію в конзавод, та щось там не заладилось і він повернувся назад, а хата вже була зайнята, якраз сімєю Лампії. Поселився він неподалечку в якомусь сарайчику з усією сімєю. В надії на заробіток Архип все одно ходив туди(на конзавод в деркул) пішки. Так було і того разу, він зайшов до сестри Лампії, та йому налила молока в дорогу і він ідучи так і закляк десь в степу так і стояв до весни, вище кладовища, а за спиною в котомці лежала замерзнута бутилка молока. Згодом і всі його домашні померли від голоду. Пишу зараз і до сих пір мені не віриться що таке могло бути, мурашки по кожі..

 Потім вона підросла і почалось доросле життя. Перше її весілля було для всіх в моїй сімї таємницею, адже цей епізод був дуже короткий і якийсь болючий для бабусі, про нього вона не любила згадувати, як вона виходила заміж на Вішняки (народна назва села Колмиківка Мілеровського району Ростовщина), прожила там дуже короткий час і зі своїм приданим "скарбом" повернулась додому. Колись при розмові з Дреєвим Іваном Фетисовичем, ось що він згадав про це: «я (Іван) тоді був дуже малий, якось каже їхав мимо двору весільний поїзд (а його двір був один із останніх на селі зі сторони Вішняків) люди й перестріли «свальбу». І каже памятаю як зараз молоду Орину з довгою рудою-рудою косою, з конопушками на щоках . Мати мені каже сходи за капустиною, я збігав і приніс капустину для молодих». Навіщо саме капустину це питання відкрите для мене і зараз. Як казала бабушка, про причини розлучення, він(її вишняківський чоловік – імені вона його так і не сказала ніколи) взявши мене в дружини сам на Вулицю продовжував ходити. Це її зобиджало. Горда була і справедлива. Потім вона вийшла заміж за Задорожнього Харлама Ярофійовича, у них народився син у 1938 році – Олександр (мій улюблений дядько з дитинства, він жив у Городі(так тоді називали Ворошиловград, нині Луганскьк) і інколи навідувався до матері, любив рибалити. Але перш за все мета його приїзду була допомогти матері, дуже був роботящим і ввічливим чоловіком. Вже немає його – помер в далекому 2002 році – ця втрата була одна з найболючіших для бабушки Орини, важко переживати своїх дітей. Та все ж, не будем забігати наперед. Харлам був водієм і його забрали одним із небагатьох на фінську війну. З неї він повернувся, а вже з другої світової, куди його одразу ж забрали теж, він вже не повернувся, пропав без вісти. До сих пір я не знайшов коли і при яких обставинах він загинув. Вже після війни бабушка одружується втретє і в останнє. З Дреєвим Володимиров Лукьяновичем, моїм дєдушкою. Пройшов війну, був у полоні. У них народились діти: Петро, Федір(мій батько) та Валентина(дочка, в якої доживала у Міловому свої останні роки бабушка Орина, коли хата її без догляду і отоплення почала розвалюватись).

(Фото датується 10.10.1951 роком - Задорожній Олександр Харлампійович, Дреєв Володимир Лукянович, Дреєв Петро Володимирович, Дреєва Орина Григоровна, Дреєв Федір Володимирович)

 Ще з Харламом бабушка оселилась на подвірї, де пройшло дитинство мого батька, колишній двір Корніїв, як вона казала, які втекли ще в колективізацію з села. В часи німецької окупації, хтось із дітей того Корнія приходив і виганяв бабушку з двору. Та бабушка нікуди не пішла, та й окупація була не довгою, а з німцями пішов з села і корніївський син і конфлікт було вичерпано для неї. Саме тут і жили вони сімєю з Володимиром Лукяновичем. Він помер в далекому 1988 році, саме с тих пір вона жила в самотності.

(фото біля своєї хати)

Вона дуже любила поговорити, розпитати, сама розказати – а тут таке, хвора нога далеко не відпускала від подвіря, таким чином привязавши її немов на невидимий ціп. Йдучи зі школи я часто заходив до неї, щось трохи їй міг пособить, нанести дров, вугілля, води «подрать» яйця в курей та іншу дрібну роботу. Потім вона мене кормила обовязково, я щось жував а вона в цей час щось мені розповідала, якщо всі нагальні теми були обговорені, то вона бралась за спогади. І ось саме ці спогади її сформували мене саме таким, який я є зараз. І за це я дуже вдячний своїй бабушці Орині, низький їй уклін за все. В моїй памяті вона буде жити вічно.

P.S.: ця маленька оповідь ніяк не применшує вплив на мене іншої Бабусі, маминої мами, бабушки Мані, яка мене няньчила все моє дитинство, а також ролі дєдушок. Усім вдячний за моє світле, майже безхмарне дитинство, з його радістю і горем, пригодами, надіями, друзями і найкращими батьками і братом. 

Список верующих за 1925 год Крестовоздвиженской церкви

Попал мне в руки любопытнейший документ - отголосок из прошлого. Это "Списки верующих Нижне-Бараниковского религиозного общества Белолуцкого! района" начато 13.7.1925 и окончено 13.7.1926. Подписано Беликом Матвеем - председателем церковной 50-ки.

Список состоит из 1430 человек, возраст заканчивается 1908 годом рождения там, младше нет. Таким образом все до 18-ти лет не вошли в этот список, так же как и активисты атеисты. У меня есть данные из "клировой ведомости за 1916 год", что тогда население слободы составляло 2591 человек, на тысячу меньше чем в этом списке. Т.е. население через 10 лет осталось на таком же приблизительно уровне и приближалось скорее всего к 3000 тысячам в 1929 году а не 4000, как я предполагал.
В 1935 году население села было около 2300 человек, если данные конечно достоверны, а после войны население упало к 1202 человек (это при том что мемориал в селе насчитывает 170 погибших, по моим данным эта цифра стремится к 300 и больше погибшим, а где еще 800 человек? Пусть в 1937-38 пострадали человек 50, умерли от ран после войны и послевоенного голода какое-то количество, но не 750 же. Разность между 1916 и 1935 - минус 300 человек, неверна в корне. 100 человек выселили в коллективизацию, человек 200 разбежалось по шахтам в Голод и чуть ранее - как итог в Голодомор не умер ни единый человек? А ответ на этот вопрос однозначен - НЕТ! Умерло, и очень много. Будем искать, авось что еще найдется.
Интересная градация в документе - напротив каждого двора указывается социальное положение его главы (бедняк, средняк или зажиточный(таких было дворов пять лишь (Панасенко Емельян Яковлевич, Дреев Ефим Петрович, Воронин Матвей Никонорович, Панченко Корнилий Петров, Панченко Ирина Александровна), основная масса средняки, а бедняков процентов 30)). 

Этот документ - есть неопровержимое доказательство очень скурпулезной подготовки к коллективизации и раскулачиванию 1929, 30 годов.
Также документ является очень познавательным в плане генеологических изысканий, ведь указан год рождения всех фигурантов. Историческая ценность его огромна, структура записи позволяет, при должных знаниях, провести анализ того, кто где жил, ведь скорее всего опись велась обходя все дворы один за другим за редким исключением. По нашему селу архивные документы заканчиваются 1870 годом (метрики, ревизские сказки и прочее) за редким исключением. Поэтому этому документу, лично для меня, просто цены нет.

Выражаю Огромную благодарность за находку Титову Алексею.

30 лет землетрясению в Армении.

Кто не очерствел в суровых реалиях жизни в Украине, остановись на 1 минуту ...
Как говорят медиа-специалисты срок жизни новости три дня, а потом "манипуляторы" переключают внимание "толпы" на что-то другое. 

 7 декабря 1988 года в 10 часов 41 минуту за короткие мгновения смерть унесла около 25 000 людей ... не разбираясь, без войны ... раз и нет судеб ... раз и покалечены судьбы до конца жизни ... вспомни - зажги свечу или помолись или просто подумай об этом!
Говорят раньше поминать можно ...
Вот что я писал ранее о том, как моя маленькая Родина, село Нижнебараниковка и Землетрясение в Армении 30 лет назад пересеклись.
https://zlodeevka.blogspot.com/2016/06/blog-post_95.html
Оставайтесь Человечными ни смотря ни на что!!!  Помним.

P.S.: Написание этой статьи-заметки навеяла мне одна моя добрая знакомая, родом из Армении, со звучащим именем Армине, что означает Судьба.