В,
уже сейчас кажущейся для нас далекие, 60-е годы, в нашей школе один год
был пионерлагерь для детей со всего района. Это был 1966 год. Школа
была недавно сдана в эксплуатацию, новейшая стояла. Я не раз слышал от
отца об этом факте, так как он был там пионервожатым. Но без особых
подробностей, знаю лишь, что пригласила его туда директор в то время
школы Задорожняя Варвара Яковлевна, что отдыхали в лагере Осипенко
Григорий Васильевич и Шевченко Григорий Семенович, также Лукьянцев
Григорий Тимофеевич и что был этот лагерь лишь один год, было два
заезда(две смены) это все же со слов отца. Но вот на днях мне попалась
на глаза газетная статья в районной газете об этом событии. Я с вами ей
делюсь. Одна просьба, если кто из читателей был в это лето там и ему
есть что вспомнить и поделиться какой-либо историей или впечатлениями от
отдыха пишите мне на мой почтовый (если в письме будет пометка не для
общего доступа я выкладывать в сеть его не буду, напоминаю адрес куда
писать - phoenixbennu@yandex.ru)
Маяк Коммунизма за 21.07.1966
«Репортаж – Учням – змістовний літній відпочинок у Нижнєбараниківському піонерському таборі»
Відблиском променів ранкового сонця блищали вікна двоповерхового приміщення Нижнєбараниківської восьмирічної школи, в якій нинішнього літа відпочивають піонери району. О сьомій годині лунає сигнал горна «Піднімайся!». 150 хлопчиків і дівчаток вибігають на спортивний майданчик. Гучно лунає команда викладача фізкультури. Діти чітко виконують вправи. 15 хвилин триває зарядка, потім вони повертаються до своїх палат, приводять у порядок ліжка, вмиваються. Знову роздається сигнал горніста Льоні Тарабановського та барабанщика Колі Лук’янцева. Чотири піонерських загони «Искатель», «Буревестник», «Мечтатель», «Орленок» вишукуються на лінійку. Загоновожаті здають рапорти старшій піонервожатій табору Ларисі Яківні Верескун, а остання – директорові табору. Микола Мартинович Назаренко, прийнявши рапорти, дає наказ підняти прапор табору. Під звуки горна та дріб барабана повільно підіймається червоний прапор. Знову команда і діти загонами йдуть до їдальні. Старший повар Лідія Олексіївна Панасенко з своїми колегами по кухні вже чекали дітей. Кожному було приготовлено і подано на стіл смажену ковбасу з рисовим гарніром, бутерброд з маслом, склянку какао. Сніданок закінчився, і діти як в один голос говорять: «Поварам піонерське спасибі».
Настав час трудової вахти. Територія табору розбита на піонерські зони дії. Кожний загін, ланка направилися в свою зону. Одні наводили порядок в палатах, інші – в скверику, треті на спортивному майданчику. Час трудової вахти закінчився. Діти зібралися у приміщенні. До них завітала жінка в білосніжному халаті. Це медичний фельдшер Олександра Трохимівна Тарабанова. Кожного ранку ця ласкава жінка приходить о десятій годині і перевіряє стан та здоров’я кожного піонера. Все гаразд, можна і на річку.
Кожний загін з своєю улюбленою піснею крокує на берег річки, де обладнано пляж. Тепла, чиста річкова вода. Частина хлопчиків грала в м’яча, частина стала ловити раків. Дівчатка після купання зібралися біля баяніста Володі Огурного. Над лугом неслася мелодія: «Дунай, Дунай, ану узнай…». Близько двох годин піонери купалися, приймали сонячні ванни.
З піснею поверталися піонери до табору. Настав час обіду. Повари знову вже накрили столи. З апетитом з’їдають діти смачний борщ з м’ясом, рибу смажену, компот. Знову лунає в залі їдальні піонерське спасибі поварам, і хлопчики і дівчатка відправляються на відпочинок.
Після полуднування починається гурткова робота. Футболісти, волейболісти разом з керівником спортивних гуртків Володимиром Петровичем Гузенком виходять на спортивний майданчик. Учасники хорового, вокального гуртків з баяністом та загоновожатими розпочинають репетицію. Ввечері, 17 липня, запалав піонерський костер. Право розпалити його завоювали піонери загону «Буревестник». Подається команда. Запалюють факел. І підпалюють костер форми зірки з усіх кінців.
Палає піонерське багаття, розпочинається концерт. Діти співають, танцюють навколо костра. Торжество закінчилося. Учні радісні повертаються до табору.
Так пройшов у таборі тільки один день. А скільки їх буде попереду? В загонових і старшої піонервожатої вже складено плани відпочинку дітей на кожен день. Тут передбачено все: змагання спортсменів, самодіяльних артистів, туристські одноденні і триденні походи, зустріч з трудовиками виробництва і засідання клубу веселих і винахідливих.
Особливо цікавим буде для піонерів триденний похід на річку Деркул, в село Городище. Діти під час маршруту побувають в лісовій дослідницькій станції, на будівництві районного піонерського табору, відпочиватимуть на мальовничих берегах річки Деркул. (автор К.Михайлов)
Выражаю благодарность за предоставленный материал Беловодскому Краеведческому музею и лично Руковициной Наталье.
«Репортаж – Учням – змістовний літній відпочинок у Нижнєбараниківському піонерському таборі»
Відблиском променів ранкового сонця блищали вікна двоповерхового приміщення Нижнєбараниківської восьмирічної школи, в якій нинішнього літа відпочивають піонери району. О сьомій годині лунає сигнал горна «Піднімайся!». 150 хлопчиків і дівчаток вибігають на спортивний майданчик. Гучно лунає команда викладача фізкультури. Діти чітко виконують вправи. 15 хвилин триває зарядка, потім вони повертаються до своїх палат, приводять у порядок ліжка, вмиваються. Знову роздається сигнал горніста Льоні Тарабановського та барабанщика Колі Лук’янцева. Чотири піонерських загони «Искатель», «Буревестник», «Мечтатель», «Орленок» вишукуються на лінійку. Загоновожаті здають рапорти старшій піонервожатій табору Ларисі Яківні Верескун, а остання – директорові табору. Микола Мартинович Назаренко, прийнявши рапорти, дає наказ підняти прапор табору. Під звуки горна та дріб барабана повільно підіймається червоний прапор. Знову команда і діти загонами йдуть до їдальні. Старший повар Лідія Олексіївна Панасенко з своїми колегами по кухні вже чекали дітей. Кожному було приготовлено і подано на стіл смажену ковбасу з рисовим гарніром, бутерброд з маслом, склянку какао. Сніданок закінчився, і діти як в один голос говорять: «Поварам піонерське спасибі».
Настав час трудової вахти. Територія табору розбита на піонерські зони дії. Кожний загін, ланка направилися в свою зону. Одні наводили порядок в палатах, інші – в скверику, треті на спортивному майданчику. Час трудової вахти закінчився. Діти зібралися у приміщенні. До них завітала жінка в білосніжному халаті. Це медичний фельдшер Олександра Трохимівна Тарабанова. Кожного ранку ця ласкава жінка приходить о десятій годині і перевіряє стан та здоров’я кожного піонера. Все гаразд, можна і на річку.
Кожний загін з своєю улюбленою піснею крокує на берег річки, де обладнано пляж. Тепла, чиста річкова вода. Частина хлопчиків грала в м’яча, частина стала ловити раків. Дівчатка після купання зібралися біля баяніста Володі Огурного. Над лугом неслася мелодія: «Дунай, Дунай, ану узнай…». Близько двох годин піонери купалися, приймали сонячні ванни.
З піснею поверталися піонери до табору. Настав час обіду. Повари знову вже накрили столи. З апетитом з’їдають діти смачний борщ з м’ясом, рибу смажену, компот. Знову лунає в залі їдальні піонерське спасибі поварам, і хлопчики і дівчатка відправляються на відпочинок.
Після полуднування починається гурткова робота. Футболісти, волейболісти разом з керівником спортивних гуртків Володимиром Петровичем Гузенком виходять на спортивний майданчик. Учасники хорового, вокального гуртків з баяністом та загоновожатими розпочинають репетицію. Ввечері, 17 липня, запалав піонерський костер. Право розпалити його завоювали піонери загону «Буревестник». Подається команда. Запалюють факел. І підпалюють костер форми зірки з усіх кінців.
Палає піонерське багаття, розпочинається концерт. Діти співають, танцюють навколо костра. Торжество закінчилося. Учні радісні повертаються до табору.
Так пройшов у таборі тільки один день. А скільки їх буде попереду? В загонових і старшої піонервожатої вже складено плани відпочинку дітей на кожен день. Тут передбачено все: змагання спортсменів, самодіяльних артистів, туристські одноденні і триденні походи, зустріч з трудовиками виробництва і засідання клубу веселих і винахідливих.
Особливо цікавим буде для піонерів триденний похід на річку Деркул, в село Городище. Діти під час маршруту побувають в лісовій дослідницькій станції, на будівництві районного піонерського табору, відпочиватимуть на мальовничих берегах річки Деркул. (автор К.Михайлов)
Выражаю благодарность за предоставленный материал Беловодскому Краеведческому музею и лично Руковициной Наталье.
(статья была впервые опубликована 24.03.2012)
Немає коментарів:
Дописати коментар