Возвращаюсь
к давно заброшенной моей рубрике СТЕНДЫ со школы. Информация с этого
стенда дает на представление какими были ряд праздников (Новый год,
Кутья, Рождество,Крещение) в нашей родной Нижебараниковке.
Перед святом Різдва Христова, в
вечері у нашому селі починається свято «Вечеря». На цей день у кожній
хаті під вечір ждали вечерників. В вечері діти носили вечерю родичам,
хрещеним батькам, сусідам та знайомим. Тому звичай так і називається
«Вечеря» або «Вечерька».
Мати давала своїй дитині у вузлику миску куті (зварена пшенична крупа, а потім розведена у солодкій воді ), якщо було у господині ще щось, то клали до вузлика, пиріжок чи пампушку. Дитина стукала у вікно, заходячи до хати говорила подаючи господарям кутю «До вас вечерники прийшли, вечерю принесли». Господар дому подякує вечерникам і обов’зково покуштує вечерю, а потім починає пригощати вечерника пряниками, цукерками і давав дрібні монети, якщо вони були у господаря.
Носили вечерю і дорослі, куми до кумів, одружені діти до батьків чи діда та баби, до своїх знайомих.
Чудовий звичай обмінюватися вечерею зберігся у нас і до цього часу. Він символізує єднання родини, близьких людей.
Кожен рік приходить на нашу землю велике і радісне свято – Різдво Христове – це свято примирення, прощення, надії.
Раніше на це свято готовили все, пекли та варили рибу, ковбасу, пироги та інші солодощі.
Цього дня діти ходили по хатам та колядували. Колядувати також ходила і молодь. Прийдуть до хати, постукають у вікно, господар вигляне, а крізь шибку до хати зазирає рогатий цап. Або хтось переодягнеться у Бабу Ягу, чи циганів, хтось виверне кожуха. Це переодягнувшись прийшла колядувати молодь. І ось біля хати лунає коляда:
І в оселі вже чути колядки та побажання господарям дому:
А ось іще одна колядка:
Перед святом Нового року діти ходили
щедрувати. «Щедрий вечір, добрий вечір.» Від хати до хати летіли
новорічні щедрівки. Заходячи до хати вони говорили:
В цей же день дівчата ходили по хатах та меланкували:
Всіх щедрувальників, і тих, хто меланкував, господарі частували. І як завжди за звичаєм, під новий рік дівчата ворожили, щоб узнати свою долю, щоб знати, що очікує їх у наступному році.
Ворожили так:
1.Дівчата збирались в кого не будь з дівчат у хаті вже пізно ввечері, потім виходили на вулицю і знявши з ніг валянок або чобіт кидали його через хату. Знайшовши свій валянок чи чобіт, дивились куди він повернутий носком, у той край дівчина вийде заміж.
2.З закритими очима підходили до тину, знаходили першу лозину, на яку натрапили і кожна перев’язувала стрічку:
- як лозина рівна – то суджений буде стрункий,
- якщо без кори – то з бідного роду,
- якщо в корі – то суджений буде багатий(тобто в кожусі).
3.Дівчина підходила до вікна чужої хати і слухала розмову в оселі. Перше почуте чоловіче ім’я – то ім’я її майбутнього чоловіка.
4.Вдивлялися в вікна, щоб дізнатися, яким буде чоловік, сумним, якщо в хаті йшла сумна розмова, веселим, якщо в хаті була весела розмова.
5.Перед тим, як лягати спати, дівчата клали під подушку «колодязь» зроблений з паличок, символічно замикали його, ключа клали теж під подушку. Хто прийде уві сні і попросить води, той суджений.
В цей день, дуже рано вранці, коли ще й не розвиднялось, ходили по хатах хлопці й посипали. Посипали хлопці набираючи повну жменю суміші зерна – жита, пшениці, проса. Посипали зерно на образи, у святий куток, щоб родило зерно й був урожай. Примовляли так:
А якщо хтось із хлопців сяде навприсідки та походить присівши по хаті, при цьому квокчучи як квочка, це щоб у цьому дворі водилися квочки, то хлопцеві давали окремий гостинець, а інших частували чим були багаті.
Свято Хрещення Господнє люди
святкували на річці Камишинці. Всі люди, і старі, і малі в цей день йшли
до річки. Приходив до річки і батюшка з церкви, де проводив служіння.
Ще раніше, до служби, люди вирубували в льоду хрести і фарбували їх буряковим квасом для прикраси. Відмічали на льоду і місце священика, для півчих, щоб було видно. Потім вирубували ополонку, в яку під час служіння священик занурював хрест (тому вода і називалась свячена). Коли служіння закінчувалось, пускали в небо голубів і люди брали воду з ополонки і несли її додому, розливали в посуд і берегли в домівці.
Свячену воду давали потрошку хворим, збризкували нею від зглазу чи переляку та при інших недугах. Цією ж водою, як прийдуть від річки, окропляли житло і господарство від усього злого. (Примітка редактора – Також на всіх дверях в оселі крейдою малювали в куточку вгорі хрест, цей звичай зберігся і донині).
Звичаї, обряди, пісні.
«Вечеря»
Мати давала своїй дитині у вузлику миску куті (зварена пшенична крупа, а потім розведена у солодкій воді ), якщо було у господині ще щось, то клали до вузлика, пиріжок чи пампушку. Дитина стукала у вікно, заходячи до хати говорила подаючи господарям кутю «До вас вечерники прийшли, вечерю принесли». Господар дому подякує вечерникам і обов’зково покуштує вечерю, а потім починає пригощати вечерника пряниками, цукерками і давав дрібні монети, якщо вони були у господаря.
Носили вечерю і дорослі, куми до кумів, одружені діти до батьків чи діда та баби, до своїх знайомих.
Чудовий звичай обмінюватися вечерею зберігся у нас і до цього часу. Він символізує єднання родини, близьких людей.
«Різдво христове»
Кожен рік приходить на нашу землю велике і радісне свято – Різдво Христове – це свято примирення, прощення, надії.
Раніше на це свято готовили все, пекли та варили рибу, ковбасу, пироги та інші солодощі.
Цього дня діти ходили по хатам та колядували. Колядувати також ходила і молодь. Прийдуть до хати, постукають у вікно, господар вигляне, а крізь шибку до хати зазирає рогатий цап. Або хтось переодягнеться у Бабу Ягу, чи циганів, хтось виверне кожуха. Це переодягнувшись прийшла колядувати молодь. І ось біля хати лунає коляда:
Колядочка-коляда у віконце загляда!
Що ти бабо наварила, що ти бабо напекла?
Неси нам до вікна!
Подай діду гривню, а то шибку виб’ю!
Подай бабо ковбасу, а то хату рознесу!
А інші вигукують:
Дайте пиріжок, хоч маленький, та мащененький!
Без рук, без ніг, щоб не втік у сніг!
З руками, з ногами, щоб бігав за нами!
Господарі радо слухають колядки і запрошують до хати всю ватагу «Просимо, заходьте до хати!»І в оселі вже чути колядки та побажання господарям дому:
З святим Різдвом вас вітаємо,
Всім здоров’я бажаємо,
Господарю на воли, Господині на квочки,
Хлопцям та дівчатам на гуляння,
Христу Богу вихваляння!
***
Колядую-дую, де ковбасу чую, там і заночую!
***
Дай вам Боже на двір щастячко!
На двір щастячко, в дім здоров’ячко!
Людям дуже подобались такі вітання,
тому вони радо приймали ряджених, котрих частували. Гарний звичай
колядування на Різдво зберігся у нашому селі і донині.А ось іще одна колядка:
Коляди, коляди, я у батька один.
Мене батько послав, щоб я сало дістав.
Дайте, тітко кусок сала,
Щоб дитина ваша спала.
«Щедрування»
Добрий вечір до вашої хати,
Ми будемо у вас щедрувати!
***
Добрий вечір тобі вільний господарю, радуйся…
Ой радуйся, світ новий народився!
***
І ось посипались щедрівки:
На щастя, на здоров’я, на Новий рік!
Аби вам родило краще, як торік.
Жито, пшениця, всяка пашниця,
Коноплі по стелю, сорочки по землю,
А льон по коліна, аби ваша дитина не боліла.
Будьте здорові! З наступаючим Новим роком!
Щедрик ведрик, дайте вареник,
Грудочку кашки, кільце ковбаски,
А ще мало – дайте сало!
Щедрик добрий, я не згрішний,
Дайте млинця, який більший!
Що щедрушка – то пампушка,
Що щедрик – то й вареник!
Ви чесні люди мене порятуйте,
Ковбасою та салом мене нагодуйте,
Коли ж на сало не спроможність ваша,
То дайте мені хоч кусень м’яса.
В цей же день дівчата ходили по хатах та меланкували:
Меланка ходила, Василька просила
Васильку, мій батьку, пусти мене в хатку,
Я жито не жала, чесний хрест держала.
Радуйтесь люди, до вас Христос прибуде.
Здрастуйте! З Новим роком! З Васильком!
Всіх щедрувальників, і тих, хто меланкував, господарі частували. І як завжди за звичаєм, під новий рік дівчата ворожили, щоб узнати свою долю, щоб знати, що очікує їх у наступному році.
Ворожили так:
1.Дівчата збирались в кого не будь з дівчат у хаті вже пізно ввечері, потім виходили на вулицю і знявши з ніг валянок або чобіт кидали його через хату. Знайшовши свій валянок чи чобіт, дивились куди він повернутий носком, у той край дівчина вийде заміж.
2.З закритими очима підходили до тину, знаходили першу лозину, на яку натрапили і кожна перев’язувала стрічку:
- як лозина рівна – то суджений буде стрункий,
- якщо без кори – то з бідного роду,
- якщо в корі – то суджений буде багатий(тобто в кожусі).
3.Дівчина підходила до вікна чужої хати і слухала розмову в оселі. Перше почуте чоловіче ім’я – то ім’я її майбутнього чоловіка.
4.Вдивлялися в вікна, щоб дізнатися, яким буде чоловік, сумним, якщо в хаті йшла сумна розмова, веселим, якщо в хаті була весела розмова.
5.Перед тим, як лягати спати, дівчата клали під подушку «колодязь» зроблений з паличок, символічно замикали його, ключа клали теж під подушку. Хто прийде уві сні і попросить води, той суджений.
«Новий рік»
В цей день, дуже рано вранці, коли ще й не розвиднялось, ходили по хатах хлопці й посипали. Посипали хлопці набираючи повну жменю суміші зерна – жита, пшениці, проса. Посипали зерно на образи, у святий куток, щоб родило зерно й був урожай. Примовляли так:
На щастя, на здоров’я!
Роди Боже пшеницю, всяку пашницю.
Здрастуйте, з Новим роком!
Щедрий ранок – хата світлиця
Сійся, родися житечко, пшениця!
Сіємо від вашого порога,
Щоб щоднини всім була радісна дорога!
Сіємо від вашого віконця,
Щоб завжди світило ясне сонце!
Сіємо по всій оселі,
Щоб щасливі були і веселі!
З новим Роком вас вітаємо!
Сію, сію, посіваю,
Від порога до груби,
Щоб у вас не боліли зуби!
Від землі до стелі,
Щоб завжди були веселі!
Будьте здорові,
З Новим Роком!
А якщо хтось із хлопців сяде навприсідки та походить присівши по хаті, при цьому квокчучи як квочка, це щоб у цьому дворі водилися квочки, то хлопцеві давали окремий гостинець, а інших частували чим були багаті.
«Хрещення»
Ще раніше, до служби, люди вирубували в льоду хрести і фарбували їх буряковим квасом для прикраси. Відмічали на льоду і місце священика, для півчих, щоб було видно. Потім вирубували ополонку, в яку під час служіння священик занурював хрест (тому вода і називалась свячена). Коли служіння закінчувалось, пускали в небо голубів і люди брали воду з ополонки і несли її додому, розливали в посуд і берегли в домівці.
Свячену воду давали потрошку хворим, збризкували нею від зглазу чи переляку та при інших недугах. Цією ж водою, як прийдуть від річки, окропляли житло і господарство від усього злого. (Примітка редактора – Також на всіх дверях в оселі крейдою малювали в куточку вгорі хрест, цей звичай зберігся і донині).
(статья была впервые опубликована 11.02.2012)
Немає коментарів:
Дописати коментар