«Великдень»
В суботу, під Великдень, люди варили і фарбували яйця. Фарбували цибулинням, осикою, свербілем, корою з дуба. В цей день в кожній хаті пекли паски, пиріжки, хліб, а також готували м’ясні страви та всякі ласощі. А з вечора йдуть до церкви на всеношну, де служіння проводилось далеко за північ. Перед зорею батюшка до всіх присутніх звертався з такими словами тричі «Христос Воскрес!», люди відповідали «Воістину Воскрес!». Потім люди розкривали свої кошики чи вузлики і батюшка святив паски, яйця та інше. Після цього всі люди розходились по домівках, поздоровляли свої сім’ї зі святом тими ж словами «Христос Воскрес!», а рідні їм теж відповідали «Воістину Воскрес!». А потім обов’язково тричі цілувались. Після цього вся рідня сідала до столу ще до схід сонця розговлятись і кожному давали часточку свяченої страви, а потім їли все останнє.
Трохи пізніше люди сім’ями йшли на кладовище відвідати могилки своїх родичів, поминали їх роздаючи людям паску, яйця та інші гостинці.
Раніше шість тижнів замість привітання – добрий день, говорили – Христос Воскрес!
Звичай цей зберігся і до цього часу.
«Івана Купала»
На день Івана Купала дівчата плели вінки з польових квітів, а потім йшли до річки співаючи, щоб узнати свою долю. Надівши вінок на голову, дівчата заходили у воду і пірнали з головою. Вінки залишались на воді і дівчата стежили за ними. Вони дивились до якого берега припливе вінок, значить туди дівчина вийде заміж. А якщо вінок потонув, то на біду.
Ввечері молодь розводили вогнище, влаштовували ігри, стрибали через вогонь, співали. Співали такі пісні «Цвіте терен», «Ой чий то кінь стоїть», «Піду у лісочок», «Ні тучки, ні хмарки», «Била мене мати».
(Примітка редактора – текстів пісень «Цвіте терен», «Ой чий то кінь стоїть» в основному тексті не було, були знайдені в мережі Інтернет, пісня «Била мене мати» теж відрегавона мною, в основному тексту було три куплета 1,2,4 - 3 та 5 були в знайденому в Інтернеті текстові пісні, також не було наголосу про повторювання двох останніх строчок у кожному куплеті пісні)
«Квітчальна субота. Троїця»
Рано вранці на квітчальну суботу, ще до схід сонця, дівчата та молодиці йшли на левади, в верби, або в поле, рвати запашне зілля, чебрець, полин, любисток, канупер та м’яту. Ввечері цього ж дня квітчають свої хати запашним гіллям клену та любистку. Долину(підлогу – прим. ред.) посипали полинем, чебрецем та пирієм. Квітчали любистком перед дверима будівель, на воротах, в повітках, де ночує худоба. Гілля, зламане для прикраси дому й хати, називають у нас квітчальним, тому й субота має назву квітчальна.
На свято Троїці в церкві завжди відбувалася служба. В цей день дівчатам можна було ворожити, про довговічність батьків, сестер, братів, наречених. При розплітанні вінків, які були сплетені раніше на батька, сестру, брата, нареченого відбувалось ворожіння. Чий вінок ще не засох, тому ще довго жити. Можна ворожити ще й так - зів’ялі вінки кидали у воду, як потоне – на біду, попливе – на щастя.
Це свято святкували три дні.
В суботу, під Великдень, люди варили і фарбували яйця. Фарбували цибулинням, осикою, свербілем, корою з дуба. В цей день в кожній хаті пекли паски, пиріжки, хліб, а також готували м’ясні страви та всякі ласощі. А з вечора йдуть до церкви на всеношну, де служіння проводилось далеко за північ. Перед зорею батюшка до всіх присутніх звертався з такими словами тричі «Христос Воскрес!», люди відповідали «Воістину Воскрес!». Потім люди розкривали свої кошики чи вузлики і батюшка святив паски, яйця та інше. Після цього всі люди розходились по домівках, поздоровляли свої сім’ї зі святом тими ж словами «Христос Воскрес!», а рідні їм теж відповідали «Воістину Воскрес!». А потім обов’язково тричі цілувались. Після цього вся рідня сідала до столу ще до схід сонця розговлятись і кожному давали часточку свяченої страви, а потім їли все останнє.
Трохи пізніше люди сім’ями йшли на кладовище відвідати могилки своїх родичів, поминали їх роздаючи людям паску, яйця та інші гостинці.
Раніше шість тижнів замість привітання – добрий день, говорили – Христос Воскрес!
Звичай цей зберігся і до цього часу.
«Івана Купала»
На день Івана Купала дівчата плели вінки з польових квітів, а потім йшли до річки співаючи, щоб узнати свою долю. Надівши вінок на голову, дівчата заходили у воду і пірнали з головою. Вінки залишались на воді і дівчата стежили за ними. Вони дивились до якого берега припливе вінок, значить туди дівчина вийде заміж. А якщо вінок потонув, то на біду.
Ввечері молодь розводили вогнище, влаштовували ігри, стрибали через вогонь, співали. Співали такі пісні «Цвіте терен», «Ой чий то кінь стоїть», «Піду у лісочок», «Ні тучки, ні хмарки», «Била мене мати».
«Цвіте терен, цвіте терен»
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається, }2
Той горя не знає.
А я, молоденька,
Вже горя зазнала, }2
Вечероньки не доїла.
Нічки не доспала.
Візьму я крісельце,
Сяду край віконця,
Іще очі не дрімали,
А вже сходить сонце.
Хоч дрімайте, не дрімайте —
Не будете спати,
Десь поїхав мій миленький
Іншої шукати.
Нехай іде, нехай їде.
Нехай не вернеться, }2
Не дасть йому Господь щастя,
Куди повернеться.
Очі мої, очі мої,
Що ви наробили,
Що всі люди обминали,
А ви полюбили?
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається, }2
Той горя не знає.
А я, молоденька,
Вже горя зазнала, }2
Вечероньки не доїла.
Нічки не доспала.
Візьму я крісельце,
Сяду край віконця,
Іще очі не дрімали,
А вже сходить сонце.
Хоч дрімайте, не дрімайте —
Не будете спати,
Десь поїхав мій миленький
Іншої шукати.
Нехай іде, нехай їде.
Нехай не вернеться, }2
Не дасть йому Господь щастя,
Куди повернеться.
Очі мої, очі мої,
Що ви наробили,
Що всі люди обминали,
А ви полюбили?
***
«Ой, чий то кінь стоїть»
Ой, чий то кінь стоїть, що сива гривонька,
Сподобалась менi, сподобалась менi
Тая дівчинонька.
Сподобалась менi, сподобалась менi
Тая дівчинонька.
Не так та дівчина, як бiле личенько,
Подай же, дівчино, подай же, гаpная,
На коня pученьку.
Подай же, дівчино, подай же, гаpная,
На коня pученьку.
Дівчина підійшла, рученьку подала,
Ой, кpаще б я була, ой, кpаще б я була.
Кохання не знала, ой, кpаще б я була,
Ой, кpаще б я була, кохання не знала.
Кохання, кохання з вечоpа до рання,
Як сонечко зiйде, як сонечко зiйде.
Кохання вiдійде, як сонечко зiйде,
Як сонечко зiйде, кохання вiдiйде.
Ой, чий то кінь стоїть, що сива гривонька,
Сподобалась менi, сподобалась менi
Тая дівчинонька.
Сподобалась менi, сподобалась менi
Тая дівчинонька.
Не так та дівчина, як бiле личенько,
Подай же, дівчино, подай же, гаpная,
На коня pученьку.
Подай же, дівчино, подай же, гаpная,
На коня pученьку.
Дівчина підійшла, рученьку подала,
Ой, кpаще б я була, ой, кpаще б я була.
Кохання не знала, ой, кpаще б я була,
Ой, кpаще б я була, кохання не знала.
Кохання, кохання з вечоpа до рання,
Як сонечко зiйде, як сонечко зiйде.
Кохання вiдійде, як сонечко зiйде,
Як сонечко зiйде, кохання вiдiйде.
***
«Піду в лісочок»
Піду я в лісочок
Зірву я листочок
Прикрию пристелю
Молодого слідочок.
Щоб роса не впала
Пташки не бродили
А мого милого
Другі не любили.
А я жито вижну
Та й у гай завітаю
Я своє кохання
Та здалеку вгадаю.
А моє кохання
В зеленім садочку
В зеленім садочку
Та ще й в холодочку.
В зеленім садочку
Мальована бричка
Люблять мене хлопці
Що я невеличка.
А я невеличка
Та ще й небагата
У мене кавалерів
Завжди повна хата.
Завжди повна хата
Та й ще повні сіни
В мене кавалери
Як один красиві.
***
«Ні тучки, ні хмарки»
Ні тучки, ні хмарки,
Сам дощик іде,
Козак до дівчини
Щовечора йде.
Козак до дівчини
Щовечора йде,
– Добрий вечір, – каже,
Ще й руку дає.
Марусино-серце,
Порадуй мене,
Чи мені жениться,
Чи брати тебе?
На другу весну
Сам дощик іде,
Козак до дівчини
Щовечора йде.
Козак до дівчини
Щовечора йде,
– Добрий вечір, – каже,
Ще й руку дає.
Марусино-серце,
Порадуй мене,
Чи мені жениться,
Чи брати тебе?
На другу весну
Калина цвіла
Осталась Маруся
Та ще й не сама.
Осталась Маруся
Та й ще не сама
Осталась в Марусі
Дитина мала. (записано зі слів Горбаньової Л.П.)
***
«Била мене мати»
Била мене мати
Березовим прутом
Щоби я не стояла |
З молодим рекрутом. | (2)
А я усе стояла,
Поки півні піли,
На двері воду лила, |
Щоби не рипіли. | (2)
На двері воду лила,
На пальцях ходила,
Щоб мати не почула, |
Щоби не сварила. | (2)
А мати не спала,
Та й все чисто чула,
Та й мене не сварила - |
Сама такою була. | (2)
Била мене мати
Довгою лозою,
Щоби я не стояла. |
З милим під вербою. | (2)
(Примітка редактора – текстів пісень «Цвіте терен», «Ой чий то кінь стоїть» в основному тексті не було, були знайдені в мережі Інтернет, пісня «Била мене мати» теж відрегавона мною, в основному тексту було три куплета 1,2,4 - 3 та 5 були в знайденому в Інтернеті текстові пісні, також не було наголосу про повторювання двох останніх строчок у кожному куплеті пісні)
«Квітчальна субота. Троїця»
Рано вранці на квітчальну суботу, ще до схід сонця, дівчата та молодиці йшли на левади, в верби, або в поле, рвати запашне зілля, чебрець, полин, любисток, канупер та м’яту. Ввечері цього ж дня квітчають свої хати запашним гіллям клену та любистку. Долину(підлогу – прим. ред.) посипали полинем, чебрецем та пирієм. Квітчали любистком перед дверима будівель, на воротах, в повітках, де ночує худоба. Гілля, зламане для прикраси дому й хати, називають у нас квітчальним, тому й субота має назву квітчальна.
На свято Троїці в церкві завжди відбувалася служба. В цей день дівчатам можна було ворожити, про довговічність батьків, сестер, братів, наречених. При розплітанні вінків, які були сплетені раніше на батька, сестру, брата, нареченого відбувалось ворожіння. Чий вінок ще не засох, тому ще довго жити. Можна ворожити ще й так - зів’ялі вінки кидали у воду, як потоне – на біду, попливе – на щастя.
Це свято святкували три дні.
«Храм»
Матеріл вже був розміщений раніше.
http://phoenixhistory.blox.ua/2011/09/HRAM.html
«Весілля»
На весілля ходила запрошувати молода з своїми подругами. Одягнута була у вишиту сорочку, підперезана перебраним рушником, на голову надівала вінок з воскових квітів та з різнокольоровими стрічками. Прийшовши до хати, подруги залишались на подвір’ї, а молода зі старшою дружкою заходили до господи. Молода простилала на долівку хустинку, кланялась господарям промовляючи:
«Просила мамка, татко і я запрошую на весілля» після запрошення молода давала господарям шишку. Дівчата ходили з молодою запрошувати на весілля і співали такі пісні як «Порубаю густий терен» та інші.
Весілля проходило дуже весело, всі танцювали та співали, веселились на славу.
Приведемо декілька пісень, які співали на весіллі.
Після того, як наречена запросила всіх на весілля, вони з подругами йшли до майбутньої свекрухи в гості. Ідуть подруги до свекрухи та й співають:
За день перед весіллям, в п’ятницю у вечері, відбувався підвесілок. Молодий у себе вдома збирав бояр і пригощав, а потім всі йшли до молодої, де збиралися подруги нареченої і всі разом проводять вечір. На підвесілку всіх гостей запрошують до столу і пригощають. І далеко за північ було чути пісні, музику та частівки:
У весільний день гості молодого збирались у молодого, а гості молодої в молодої. Перед приїздом молодого, наречена ховалась з дружками у сусідів або родичів – це була таємниця. А молодий з боярами повинен був її знайти. Старша дружка з світилками вимагала за молоду викуп. Як наречений викупить свою молоду, він веде її до її батьків. А в дворі або в хаті стояло придане нареченої (пирина, подушки і ковдри та сундук з обсягом) і за це придане теж вимагали викуп (пряники, цукерки), старших частували горілкою та шишкою. Придане викупляли свашки із сторони нареченого. Після застілля придане молодої виносили на двір, щоб везти до свекрухи. А молоді сідали на кінську лінійку, коні були прикрашені квітами, стрічками, маленькими дзвониками. Тут же з молодими їхали музиканти. Весільний поїзд урочисто проїжджав через все село, потім заїжджав до церкви, де молоді вінчались, а потім їхали до молодого додому.
Ворота у дворі нареченого відчинені, хтось запалював оберемок соломи, через який повинні були проїхати коні, які везли молоде подружжя. Свекруха та свекор зустрічали молодих хлібом та сіллю, благословляли на життя та запрошували всіх до хати та частували.
На весіллі гості обдарювали молодих на господарство. Хто гроші, хто порося, вівцю чи барана, відріз матерії та інше. Все це, що дарилось, малювали на комині гвіздком або ще якимось гострим предметом, а невістка повинна була помазати та побілити комин.
На другий день батьки молодої всіх гостей запрошували до себе, де продовжувалось весілля. Але закінчувалось весілля на третій день у молодого.
Матеріл вже був розміщений раніше.
http://phoenixhistory.blox.ua/2011/09/HRAM.html
«Весілля»
На весілля ходила запрошувати молода з своїми подругами. Одягнута була у вишиту сорочку, підперезана перебраним рушником, на голову надівала вінок з воскових квітів та з різнокольоровими стрічками. Прийшовши до хати, подруги залишались на подвір’ї, а молода зі старшою дружкою заходили до господи. Молода простилала на долівку хустинку, кланялась господарям промовляючи:
«Просила мамка, татко і я запрошую на весілля» після запрошення молода давала господарям шишку. Дівчата ходили з молодою запрошувати на весілля і співали такі пісні як «Порубаю густий терен» та інші.
«Прорубаю густий терен»
Прорубаю густий терен,
Листя прогорну,
До рідної матусеньки
В гостоньки піду.
Не дійшла я доріженьки
Повернула в сад,
До рідної матусеньки
Почала ридать.
А рідна матусенька каже невісткам
Невісточки, сизі голубочки, слухайте мене
Щось у нашому вишневому садочку
За пташка кує.
То не пташка, то не куропашка
То ваша дочка
Вона в щасті, в щасті родилася
В роскошах жила.
На чужую сторононьку заміж жить пішла
На чужій же сторононьці треба з умом жить
І старому, і малому
Треба угодить.
А свекрусі-чепурусі
Постіль перебить.
А свекруха-говоруха
Почина судить.
Сяка така невісточка
Не вміє і робить
Чи не вміє, чи не сміє
Чи й досі не зна.
(записано зі слів Решетнякової Лідії Тихоновни)
Весілля проходило дуже весело, всі танцювали та співали, веселились на славу.
Приведемо декілька пісень, які співали на весіллі.
«Голубка летіла»
Голубка летіла
Та й не отдав мене батько
За кого хотіла.
Тай отдав мене батько
За воєводу, що з далекого роду.
Як зірву я з рожі квітку
Та й пущу на воду
Пливла, пливла з рожі квітка
Та й стала крутитись,
Вийшла мати води брать
Та й стала журитись.
Чого ж, чого ж рожі квітка
На воді зів’яла?
Чи ти ж моя дитинонька
Сім неділь не спала?
Не лежала моя ненько
Ні дня, ні минути.
Та й попала моя ненько
Я в лихії руки.
(записано зі слів Мележик Євдокії Савустянівни)
«В мене батько лихий»
В мене батько лихий
В мене мати зоря
У велику сім’ю рано заміж отдала
У велику сім’ю норовистую
А велика сім’я
Вся вечерять сідала
А мене молодую
Посилають по воду
По воду я йшла
Дрібні сльози лила
Шитим білим рукавом витиралася
А до хати дійшла прислухалася.
Після того, як наречена запросила всіх на весілля, вони з подругами йшли до майбутньої свекрухи в гості. Ідуть подруги до свекрухи та й співають:
Вимітайте двори
Застелайте столи
Сповняйте кубочки
Ідуть дружочки
Майбутня свекруха та свекор садовили
дівчат до столу і частували. Після частування молода з дружками іде до
рідної матері і дівчата співають.
Вийди ж ти матінко!
Проти нас кращая Галинонька!
Та глянь же ти матінко
На всіх нас
Кращая Галинонька від усіх нас!
То й благослови мати,
Гільце завивати.
З червоної вишні
Галиночці на мислі.
Ой що ж ти Галинонька думала,
Що ти ідеш між чужії люди
Ой люди чужії, а гори крутії
(записано зі слів Козленко Василиси Прокоповни)
За день перед весіллям, в п’ятницю у вечері, відбувався підвесілок. Молодий у себе вдома збирав бояр і пригощав, а потім всі йшли до молодої, де збиралися подруги нареченої і всі разом проводять вечір. На підвесілку всіх гостей запрошують до столу і пригощають. І далеко за північ було чути пісні, музику та частівки:
Ой як привикать
Чужу тітку мамкою звать
Мамкою не хочеться
Тіткою не приходиться
(зі слів Горбаньова Григорія Кузьмича)
Мене мати била, била
Щоб я хлопців не любила
А я сяду переплачу
Люблю хлопців, як побачу.
Чого мені не гулять
Як нічого заганять
Ні корови, ні овець
Самий куций баранець
У мого миленького
Кучерява голова
Яку шапку не надіне
То велика, то мала
Ой Василю, Василю
Сватай мене осінню
А весною грець з тобою
Я й без тебе проживу.
(записано зі слів Решетникової Лідії Тихоновни)
У весільний день гості молодого збирались у молодого, а гості молодої в молодої. Перед приїздом молодого, наречена ховалась з дружками у сусідів або родичів – це була таємниця. А молодий з боярами повинен був її знайти. Старша дружка з світилками вимагала за молоду викуп. Як наречений викупить свою молоду, він веде її до її батьків. А в дворі або в хаті стояло придане нареченої (пирина, подушки і ковдри та сундук з обсягом) і за це придане теж вимагали викуп (пряники, цукерки), старших частували горілкою та шишкою. Придане викупляли свашки із сторони нареченого. Після застілля придане молодої виносили на двір, щоб везти до свекрухи. А молоді сідали на кінську лінійку, коні були прикрашені квітами, стрічками, маленькими дзвониками. Тут же з молодими їхали музиканти. Весільний поїзд урочисто проїжджав через все село, потім заїжджав до церкви, де молоді вінчались, а потім їхали до молодого додому.
Ворота у дворі нареченого відчинені, хтось запалював оберемок соломи, через який повинні були проїхати коні, які везли молоде подружжя. Свекруха та свекор зустрічали молодих хлібом та сіллю, благословляли на життя та запрошували всіх до хати та частували.
На весіллі гості обдарювали молодих на господарство. Хто гроші, хто порося, вівцю чи барана, відріз матерії та інше. Все це, що дарилось, малювали на комині гвіздком або ще якимось гострим предметом, а невістка повинна була помазати та побілити комин.
На другий день батьки молодої всіх гостей запрошували до себе, де продовжувалось весілля. Але закінчувалось весілля на третій день у молодого.
(статья была впервые опубликована 16.02.2012)
Немає коментарів:
Дописати коментар