Уже давно ничего не писал(( ... не доходят сюда мои руки ... а
особенно не писал чего либо о мировой истории ... совсем плохой стал. Ну
да ничего, думаю как нибудь исправлюсь.
Сегодня хочу разместить статью, которая мне попалась совсем недавно о соседнем селе моей Нижнебаранковки. Написана она была местным краеведом, можно со многим не соглашаться что там написано, но все же она имеет право на жизнь. Привожу ее ниже.
Вирізка з газети ВІСТІ БІЛОВОДЩИНИ від 7 лютого 2004 року №10(9209)
Стаття з рубрики „З історії рідного краю” ЗАСНУВАННЯ БАРАНИКІВКИ автор Федір ГОРБАНЬОВ.
За двадцять кілометрів на схід від селища Біловодська на берегах невеличкої степової річки Комишної розташоване село Бараниківка. За існуючою традицією назви місцевості, річок, височин тощо давали перші поселенці за їх характерними особливостями.
Береги цієї річки були вкриті непрохідними заростями очерету (комишу). Звідси і пішла назва – Комишна. А вже потім від нього виникла назва хутора, який так зручно розташувався на її берегах, - Комишовий.
Але водночас з’явилася й інша назва – Бараників хутор. Вона виникла від прізвища першого поселенця села, яку він, мабуть, за своє захоплення розведенням овець, баранів, кіз.
Так і пішло: хто називав хутір Бараниківский, а хто – Комишовий. З часом друга назва загубилася.
До кінця позаминулого століття в селі серед його жителів часто зустрічалося прізвище Баранник. То далекі нащадки перших поселенців. Та і яр, розташований поряд з населеним пунктом, називався Бараниківським – все ж від того прізвища першого поселенця, який випасав тут худобу.
Точну дату заснування села Бараниківки зараз не можна встановити. За минулий час нашою країною пронеслося стільки воєн, пожеж, у вогні яких загинуло багато історичних документів.
Але достеменно відомо, що на початку 18 століття названий населений пункт уже існував. Про це свідчить той факт, що в своїй праці „Історико-статистичне описання харківської губернії” її видавець, харківський архієпископ Філарет повідомляв: „У 1769 році бараниківці просили дозволу харківської єпархії на спорудження нової церкви, бо стара прийшла в непридатність”.
А скільки може проіснувати в степовій місцевості дерев’яна споруда? Звичайно довго, років 70, як мінімум. Значить село виникло в кінці 17 століття.
Цієї думки дотримується і М. І. Сошникова-Лядська, яка у свій час займалася вивченням історії населеного пункту, і старожили села, звичайно, зі слів своїх дідів – прадідів. Значить, найвірогідніше Бараниківка була заснована в 1693-1695 роках.
Поряд з цим населеним пунктом з’явився ще один Бараників хутір. Його першими поселенцями жителі Бараниківки. Але називали його Нижнім Баранниковим, бо він знаходився нижче по течії річки Комишної.
Мав він ще одну назву – Злодіївка. Але не тому, що його жителі були злодіями. А тому, що в цих краях тоді у великих ще лісах знаходили свій прихисток розбійники – злодії.
(статья была впервые опубликована 05.07.2011)
Сегодня хочу разместить статью, которая мне попалась совсем недавно о соседнем селе моей Нижнебаранковки. Написана она была местным краеведом, можно со многим не соглашаться что там написано, но все же она имеет право на жизнь. Привожу ее ниже.
Вирізка з газети ВІСТІ БІЛОВОДЩИНИ від 7 лютого 2004 року №10(9209)
Стаття з рубрики „З історії рідного краю” ЗАСНУВАННЯ БАРАНИКІВКИ автор Федір ГОРБАНЬОВ.
За двадцять кілометрів на схід від селища Біловодська на берегах невеличкої степової річки Комишної розташоване село Бараниківка. За існуючою традицією назви місцевості, річок, височин тощо давали перші поселенці за їх характерними особливостями.
Береги цієї річки були вкриті непрохідними заростями очерету (комишу). Звідси і пішла назва – Комишна. А вже потім від нього виникла назва хутора, який так зручно розташувався на її берегах, - Комишовий.
Але водночас з’явилася й інша назва – Бараників хутор. Вона виникла від прізвища першого поселенця села, яку він, мабуть, за своє захоплення розведенням овець, баранів, кіз.
Так і пішло: хто називав хутір Бараниківский, а хто – Комишовий. З часом друга назва загубилася.
До кінця позаминулого століття в селі серед його жителів часто зустрічалося прізвище Баранник. То далекі нащадки перших поселенців. Та і яр, розташований поряд з населеним пунктом, називався Бараниківським – все ж від того прізвища першого поселенця, який випасав тут худобу.
Точну дату заснування села Бараниківки зараз не можна встановити. За минулий час нашою країною пронеслося стільки воєн, пожеж, у вогні яких загинуло багато історичних документів.
Але достеменно відомо, що на початку 18 століття названий населений пункт уже існував. Про це свідчить той факт, що в своїй праці „Історико-статистичне описання харківської губернії” її видавець, харківський архієпископ Філарет повідомляв: „У 1769 році бараниківці просили дозволу харківської єпархії на спорудження нової церкви, бо стара прийшла в непридатність”.
А скільки може проіснувати в степовій місцевості дерев’яна споруда? Звичайно довго, років 70, як мінімум. Значить село виникло в кінці 17 століття.
Цієї думки дотримується і М. І. Сошникова-Лядська, яка у свій час займалася вивченням історії населеного пункту, і старожили села, звичайно, зі слів своїх дідів – прадідів. Значить, найвірогідніше Бараниківка була заснована в 1693-1695 роках.
Поряд з цим населеним пунктом з’явився ще один Бараників хутір. Його першими поселенцями жителі Бараниківки. Але називали його Нижнім Баранниковим, бо він знаходився нижче по течії річки Комишної.
Мав він ще одну назву – Злодіївка. Але не тому, що його жителі були злодіями. А тому, що в цих краях тоді у великих ще лісах знаходили свій прихисток розбійники – злодії.
(статья была впервые опубликована 05.07.2011)
Немає коментарів:
Дописати коментар