27 сентября ХРАМ в Нижнебараниковке! С чем и спешу поздравить
всех жителей села и выходцев из него. Из официальной части, возле
Креста(где была раньше Крестовоздвиженская церковь) должно пройти
праздничное богослужение, его собирался отслужить Бараниковский Батюшка.
Немного о традициях этого праздника (из материалов собранных Шенцовой Ларисой Яковлевной)
Храм - Воздвиження. В кожному селі була побудована церква, її урочисто присвячували якомусь святому, або релігійному святу. З того часу церква і носила таку назву. Наша церква присвячувалась релігійному святу - Воздвиження Христа і коротко називалась Воздвиження.
Після цього у селі особисто урочисто відмічається цей день, який у нас називається Храм.
На цей день в село наїжджало багато гостей, які йшли разом до церкви де відбувались молебні. Після закінчення служби жителі села запрошували до себе в гості родичів та знайомих і йшли святкувати додому. Хозяїн дому пригощає гостей горілкою та різними стравами. А пізніше з дворів було чути сміх, пісні та музику.
В цей день до села приїжджали купці, які з далеких країв привозили товари, виготовлені в фабричних та заводських умвах. Іноді приїжджали купці з сусіднього Біловодська. В цей день на майдані коло церкви відбувалося народне гуляння, було людно і весело. Спеціально для цього гуляння будувались гойдалки та каруселі. Бійко йшла торгівля пряниками у вигляді коня, риби чи зірки, або у вигляді дівчини(баришні), продавали такж і цукерки. Якщо у дітей не було грошей, вони могли розплатитись курячими яйцями.
Приїжджали до села і катеринщики(шарманщики) і їх гру радо слухали і малеча і дорослі.
Храм - це престольне свято. Здавна так заведено, що на храм готують кращі страви, запрошують до себе в гості родичів, знайомих, навіть чужих. Хазяїва пригощають гостей. Це дуже гарне свято, в цей день повсюди було чути пісні. Ось наприклад дуже часто співали ось таку жартівливу пісню:
(статья была впервые опубликована 27.09.2011)
Немного о традициях этого праздника (из материалов собранных Шенцовой Ларисой Яковлевной)
Храм - Воздвиження. В кожному селі була побудована церква, її урочисто присвячували якомусь святому, або релігійному святу. З того часу церква і носила таку назву. Наша церква присвячувалась релігійному святу - Воздвиження Христа і коротко називалась Воздвиження.
Після цього у селі особисто урочисто відмічається цей день, який у нас називається Храм.
На цей день в село наїжджало багато гостей, які йшли разом до церкви де відбувались молебні. Після закінчення служби жителі села запрошували до себе в гості родичів та знайомих і йшли святкувати додому. Хозяїн дому пригощає гостей горілкою та різними стравами. А пізніше з дворів було чути сміх, пісні та музику.
В цей день до села приїжджали купці, які з далеких країв привозили товари, виготовлені в фабричних та заводських умвах. Іноді приїжджали купці з сусіднього Біловодська. В цей день на майдані коло церкви відбувалося народне гуляння, було людно і весело. Спеціально для цього гуляння будувались гойдалки та каруселі. Бійко йшла торгівля пряниками у вигляді коня, риби чи зірки, або у вигляді дівчини(баришні), продавали такж і цукерки. Якщо у дітей не було грошей, вони могли розплатитись курячими яйцями.
Приїжджали до села і катеринщики(шарманщики) і їх гру радо слухали і малеча і дорослі.
Храм - це престольне свято. Здавна так заведено, що на храм готують кращі страви, запрошують до себе в гості родичів, знайомих, навіть чужих. Хазяїва пригощають гостей. Це дуже гарне свято, в цей день повсюди було чути пісні. Ось наприклад дуже часто співали ось таку жартівливу пісню:
"Продай милий сиві бички"
Продай милий сиві бички
Купи мені черевички,
Бо я пансього роду
Не ходила боса зроду,
Гей, гей, гей, гей! Не ходила боса зроду!
Продай милий сиві бички
Купи мені дві спіднички,
Бо я панського роду
Наряджатись люблю зроду!
(статья была впервые опубликована 27.09.2011)
Немає коментарів:
Дописати коментар