Хліб
Хліб випікали в печах на черіні. Коли натопиться піч, жар великою кочергою і садовили паляниці до печі, саджаючи їх на капустяні листки, а пізніше, коли в селі з’явилися сковороди, хліб на сковороди садили чаплійкою.
Перед випічкою хліба до хати на ніч заносили муку, щоб вона зігрілась, теплою водою розбивали опару. Тим часом заливали теж теплою водою дріжджі, поки вони не розкиснуть, потім їх проціджували і підмішували муку, щоб дріжджі підійшли. Потім все це виливалось в опару, підливають теплої води і місять не густе тісто. Як воно декілька разів всходило, підбивали ще мукою і давали гарно зійти тісту. Місили тісто в дерев’яних ночвах, вимісивши накривали рушником і прикривали рядном, щоб не захолонуло і починали топити піч. А з цього тіста качали паляниці і як піч була натоплена садовили їх в піч і випікали півтори або дві години.
В давнину особливо цінувався житній хліб. Господиня, яка вміла випікати добрий хліб, була шанованою людиною. Крім хліба випікали пишки, крученики, пиріжки, млинці, ладики, бублики, шишки, короваї, жайворонки, кренделі, а також пампушки, які після випікання обливали товченим часником, розведеним в олії – їх подавали до перших страв.
Сільське господарство.
Як і в кожному селі наші селяни займалися хліборобством. Кожен двір мав землю. До революції(1917р.) земля була власністю, після революції – державною і надавалась селянам в довгострокове користування.
Обробляли землю волами та кіньми. Грунтообробних знарядь у селян майже не було. Однолемішний плуг та борона буди майже у кожному дворі. Засівали землю руками, розкидаючи зерно по ріллі а потім боронували, загортаючи зерно землею. Сходи були нерівномірні, дуже багато було бур’янів. Соняшник, кукурудзу та інші просяні культури саджали під плуг або під сапу. Збирали врожай вручну: зернові косили косами та серпами, в’язали в снопи, соняшник, кукурудзу – зрізали різаками або серпами. Весь урожай звозили до двору і на току або в клуні обмолочували ціпом, або кам’яним котком, провітрювали лопатами на вітру.
Майже десятилітня війна(1914-1923рр – спочатку перша світова а потім громадянська) виснажила Україну. В багатьох сім’ях не було чоловіків, вони загинули на війні. Багато стало калік: безруких, безногих, сліпих. Тому й обробіток землі був дуже низький, урожаї – малі.
Перед самою насильницькою колективізацією декілька заможніших селян взяли через Кредитове товариство трактора. Це був перший трактор на селі. З початком колективізації його повернули торговій організації.
Люди під час НЕПу багато і важко працювали і поступово стали вибиватися із бідності. І жили вони в цей час весело і радісно, яскраво і красиво одягалися – особливо на великі свята: Різдво, Хрещення, Великдень, Трійцю, Храм. Колективізація зруйнувала село, відкинула його назад на цілі десятиліття.
Ремесло.
Крім землеробства наші предки займались ще й різним ремеслом. В селі вироблялось майже все що потрібно було для побуту. Були ковалі, повставали, бондарі, колісники, столяри, теслі, чинбарі, чоботарі, шевці та ткачі. Всі вони своє ремесло поєднували з працею на землі. Люди ще пам’ятають ремісників:
Повстовали – Батіщеви,
Бондар – Білик Явтух;
Колісник-тесля – Доля Михайло;
Чоботарі – Задорожній Сергій Порфильович, Смирнов Мифодій Артемович, Козленко Ягор Григорович, Олійник Степан Дмитрович;
Ткач – Огурний Семен Васильович;
Дуже гарні корзини та кошики з лози робив Слісенко Ілля Назарович.
Швачки – Кравцова Марія Никифорівна, Кравцова Марія Василівна.
Тесля – Козленко Ягорій.
Хліб випікали в печах на черіні. Коли натопиться піч, жар великою кочергою і садовили паляниці до печі, саджаючи їх на капустяні листки, а пізніше, коли в селі з’явилися сковороди, хліб на сковороди садили чаплійкою.
Перед випічкою хліба до хати на ніч заносили муку, щоб вона зігрілась, теплою водою розбивали опару. Тим часом заливали теж теплою водою дріжджі, поки вони не розкиснуть, потім їх проціджували і підмішували муку, щоб дріжджі підійшли. Потім все це виливалось в опару, підливають теплої води і місять не густе тісто. Як воно декілька разів всходило, підбивали ще мукою і давали гарно зійти тісту. Місили тісто в дерев’яних ночвах, вимісивши накривали рушником і прикривали рядном, щоб не захолонуло і починали топити піч. А з цього тіста качали паляниці і як піч була натоплена садовили їх в піч і випікали півтори або дві години.
В давнину особливо цінувався житній хліб. Господиня, яка вміла випікати добрий хліб, була шанованою людиною. Крім хліба випікали пишки, крученики, пиріжки, млинці, ладики, бублики, шишки, короваї, жайворонки, кренделі, а також пампушки, які після випікання обливали товченим часником, розведеним в олії – їх подавали до перших страв.
Сільське господарство.
Як і в кожному селі наші селяни займалися хліборобством. Кожен двір мав землю. До революції(1917р.) земля була власністю, після революції – державною і надавалась селянам в довгострокове користування.
Обробляли землю волами та кіньми. Грунтообробних знарядь у селян майже не було. Однолемішний плуг та борона буди майже у кожному дворі. Засівали землю руками, розкидаючи зерно по ріллі а потім боронували, загортаючи зерно землею. Сходи були нерівномірні, дуже багато було бур’янів. Соняшник, кукурудзу та інші просяні культури саджали під плуг або під сапу. Збирали врожай вручну: зернові косили косами та серпами, в’язали в снопи, соняшник, кукурудзу – зрізали різаками або серпами. Весь урожай звозили до двору і на току або в клуні обмолочували ціпом, або кам’яним котком, провітрювали лопатами на вітру.
Майже десятилітня війна(1914-1923рр – спочатку перша світова а потім громадянська) виснажила Україну. В багатьох сім’ях не було чоловіків, вони загинули на війні. Багато стало калік: безруких, безногих, сліпих. Тому й обробіток землі був дуже низький, урожаї – малі.
Перед самою насильницькою колективізацією декілька заможніших селян взяли через Кредитове товариство трактора. Це був перший трактор на селі. З початком колективізації його повернули торговій організації.
Люди під час НЕПу багато і важко працювали і поступово стали вибиватися із бідності. І жили вони в цей час весело і радісно, яскраво і красиво одягалися – особливо на великі свята: Різдво, Хрещення, Великдень, Трійцю, Храм. Колективізація зруйнувала село, відкинула його назад на цілі десятиліття.
Ремесло.
Крім землеробства наші предки займались ще й різним ремеслом. В селі вироблялось майже все що потрібно було для побуту. Були ковалі, повставали, бондарі, колісники, столяри, теслі, чинбарі, чоботарі, шевці та ткачі. Всі вони своє ремесло поєднували з працею на землі. Люди ще пам’ятають ремісників:
Повстовали – Батіщеви,
Бондар – Білик Явтух;
Колісник-тесля – Доля Михайло;
Чоботарі – Задорожній Сергій Порфильович, Смирнов Мифодій Артемович, Козленко Ягор Григорович, Олійник Степан Дмитрович;
Ткач – Огурний Семен Васильович;
Дуже гарні корзини та кошики з лози робив Слісенко Ілля Назарович.
Швачки – Кравцова Марія Никифорівна, Кравцова Марія Василівна.
Тесля – Козленко Ягорій.
(статья была впервые опубликована 19.02.2012)
Немає коментарів:
Дописати коментар