Кобзар - як частина душі кожного (ред 16.03.13)

Сьогодні захотілось сказати спасибі Раїсі Сергіївні Шевченко, моєму(і не тільки) классному керівнику та вчителю української мови та літератури за спробу привити любов до творів Тараса Григоровича. Ось хоч і зараз заплющиш очі і бачиш її на фоні рушників біля дошки, щось декламує. А поряд з нею макет хатинки малого Тараса. Дай Боже вам здоров'я Раїсо Сергіївно. Ви та призма через яку я вперше почув і відчув світлу та болючу поезію Кобзаря. І нехай я тоді не сприймав його як тепер, всьому свій час.
Сьогодні(поки допишу цю пару строчок, буде вже й вчора), 9 березня 2013 виповняється 199 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Тобто наступного року - ювілей. Буде 200-річчя зі дня народження. Хочеться згадати такий ось уривок з його "Катерини", як ілюстрацію геополітичної ситуації навколо України, та про нашу "хохлячу" коротку пам'ять. Тарас Григорович казав ще тоді:

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине...

Будьмо свідомими. Шануйте своє минуле, як інструмент без якого не буде майбутнього. Любіть Вітчизну як і Батьків не за щось, а всупереч!!!
Редакція 16.03.13
На цю статтю отримав коментарій: "Поки читатимуть Кобзаря та не забуватимуть його рядків, для України ще не все буде втраченим. "Чого варті тільки ці рядки: Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь..."Правда, мабуть, же не тільки цитувати треба, а й слідувати цим рядкам на ділі." Цікаво це тим, що вчора зробив декілька знімків, прогулючись по місту, як ілюстрацію до цієї статті, і в написі на фото-колажі, що я приведу нижче, тіж саме рядки, які привів гість блогу.

(статья была впервые опубликована 09.03.2013)