Масляна - звичаї наших предків

На початку "масляної" неділі я отримав дуже классний матеріал про традиції та звичаї на це свято в нашому селі та в окрузі. 
Ознайомившись з текстом думаю собі. Все змінилось, ми вже давно інша країна, інші самі люди, які забули гедь все за свої звичаї, своїх предків. Із розповідей дитячих моєї бабусі Орини я знаю що саме так і проходили свята (на кшалт Масляної ось що описано нижче) у нас в селі в 1920-х роках. Пройшло 100 років і уклад і життя простого люду геть змінились, до того ж часу, з покоління в покоління люди передавали звичаї від матері до дочки від батька до сина безперервно. В часи соціальних експериментів - коли діти зрікались батьків а батьки дітей це все зійшло нанівець. Ми можемо за рахунок ось таких ентузіастів як наприклад Віра Андріївна відтворити все, але це буде лише театр, який до життя має мало відношення. Так. Подумалось.

Дякую за матеріал Аннусовій Вірі Андріївні. Скомпільований він нею з розповідей її бабусі та бабусиних подруг, а також її родичів Шевченків Гаврила Дмитровича та його сестри Катерини (Вони з сестрою  Катериною після голодовки одні остались в великій Пелихівській хаті, батьки і менші брати і сестри в голодовку померли ..ось у них і збиралась вулиця ..На вулицю приходили вішняківці і горпинівці з хлібом і салом...тим самим і їх підгодовували).  

 

(зображення запозичене ось звідси: http://roxolana.com.ua/2018/02/16/maslyana-%E2%80%93-starodavnye-slov%E2%80%99yanske-svyato/http://roxolana.com.ua/2018/02/16/maslyana-%E2%80%93-starodavnye-slov%E2%80%99yanske-svyato/)

А ось і сама стаття.

Святково-обрядові дійства українського народу на Заході та Сході, на Півночі та Півдні дуже близькі між собою. Але у кожного регіону є свої особливості пов’язані з побутом,господарською діяльністю і, звісно, природою. Хочу розповісти як на Сході України, на Луганщині, святкували Масляну-Ясочку.

« Прийшла Масляна-Ясочка – розцвіла жінка, як рясочка»

ПОНЕДІЛОК                     Масляна.  День перший.

  В  понеділок, рано вранці чоловіки лізли в погріб і діставали макітри з  перетопленим коров’ячим маслом, діжечки з сиром та яйцями,бочонки з сироваткою, горщики зі сметаною на запускання. Все це готувалося заздалегідь, бо кури взимку майже  не неслись і корови в запуску були, не доїлися... Жінки починали  поратися біля печі…готували вареники з сиром, млинці перемащені маслом, пиріжки гребінцем вгору, щоб зручно було заливати  сир маслом. Шанований,  поважного віку чоловік, в селі,  який сам був добрим сім’янином і дітей  своїх навчив цьому ремеслу, вони вже живуть в своїх сім’ях у мирі та  злагоді, йшов випилювати з верби колоду й колодки. Відносив їх в хату, де ввечері зберуться «колодки плекати» жіночки, у яких діти досягли парубоцького та дівоцького віку. В перший день Масляної  жінки,  приготувавши обрядову їжу, «по два» роздавали її домашній живності, млинці розвішували пташкам в садку на деревах,роздавали прохожим,жебракам,таким чином поминаючи своїх померлих родичів. Невістку відправляли до своїх батьків,щоби в батьківському  домі допомагала готувати обрядову їжу. Після, досить пізнього снідання, приступали до основної своєї роботи… пряли, ткали, шили… Понеділок, вівторок, середа, були робочими днями. Ввечері жінки збиралися  «колодки плекати», а молодь йшла в хату-гулю на вулицю, на перед святкові вечорниці. В цей день вони мають виготовити опудало зими, та не яке не будь, а красиве. Парубки виготовляли опудало  Зими, а дівочки шили вбрання та виготовляли прикраси для неї. В вівторок і середу її носитимуть по селу… Колядники,які це робитимуть, вітатимуть в дворах краян, а ті у відповідь даватимуть щось на прикрасу Зимі та пригощатимуть їх  пирогами та млинцями.  Поплекавши колодки (почитавши над ними молитов, поспівавши пісень про долю, колискових над основною колодкою), жінки розходилися по домівкам. Вночі їм нишком треба, читаючи молитовку, прив’язати до ноги або до руки колодку своїй дитині. Адже  колодка -  символ парування. Вранці так же тихенько знімали її і клали в святий куток. Ввечері в вівторок її несли  на  «хрестини»… потім будуть «похретини», в четвер колодка в святому кутку буде помирати,в п’ятницю її будуть ховати в спеціальному горшку з земелькою, в суботу її будуть оплакувати, свяченою водою поливати. В неділю  вона вже має оживати… проростати. В понеділок  виносили горщик в сіни, де стояв він аж до Вербної неділі. В середу або в суботу, на Вербній,  колодку, висаджували в леваді в землю, горщик розбивали «на щасливу долю»,черепки теж заривали, ще глибше ніж колодку. Велику колодку дівчата тягатимуть,від вівторка до  четверга по під дворами де живуть хлопці,нагадуючи про вчасне одруження.  В четвер,на гуляннях, її при в’яжуть  до ноги парубка, який морочить голови дівчатам,а заміж не бере. Його силою будуть утримувати дюжі чоловіки,щоб не втік із сорому, а молодь в парах і по одному будуть стрибати через колодку, бажаючи  схаменутися і завести сім’ю.  Якщо такого «солом’яного» парубка не знаходилося на краю, то  колоду на гуляннях  прив’язували до ноги опудала млинця. Бо він одягнув на себе сонячну  корону і милується сам собою. А вареник, йому в приклад,оженився на сметанці та й купається в маслі. Велику  колоду, після свята опускали в погріб та заривали землею. А в Вербну саджали в землю,з неї має вирости великий кущ верби. Тому мабуть й шумлять у нас в селах  вербові гаї на, бо живуть в них чиїсь долі… 

ВІВТОРОК.

Заграш. День залицянь. В цей день дорослі працювали,  а молодь відпочивала, носили по краю опудало Зими, співали, виголошували односельцям добрі побажання, а вони, у відповідь,пригощали їх обрядовою їжею та прикрашали своїми прикрасами  опудало. Саме молодь, в цей день готувала і змістовний відпочинок дітям в середу.  Другий день масляної в народі ще називався «Від млинця до вінця», бо багато ігрищ було пов’язано з млинцями та залицяннями. Хлопець з дівчиною, в особливий спосіб, повинні були з’їсти млинець та й не один, скільки дівчина запропонує. Відмовлятися хлопцю не можна, бо жіночий тиждень. Особливий спосіб був в тому, що хлопець з дівчиною брали вдвох двома руками один млинець і починали  їсти з різних країв, заглядаючи один одному в очі. Доїдав млинець зі своїх та рук дівчини  хлопець,пильно вдивляючись їй в очі...

В цей день молодь прикрашала гіллячки мереженими млинцями. Млинці мережили зубами, дівчина тримає млинець, а хлопець мережить, і навпаки. Прикрашали дерева гіллячками з мереженими млинцями. Хлопці підсаджують дівчат щоби вище прив’язали гіллячку, та ще й порозвішували млинці просто так на деревах. Вдовиці, старі дівиці, солдатки наглядали за цим всім і чекали  черги на чоловічу увагу.. Якщо з’являлася така нагода, що можна було пригадати молодість, не відмовлялися й  приймали участь в таких ігрищах теж. Заміжні жінки участь в цьому обряді не приймали.

Господині з цього дня ще активніше ніж в понеділок  починали пригощали всіх млинцями, варениками та масляною кашею.

В вечері молодь на пагорбах палили вогнища, водили хороводи, кидали в нього кусочки млинців і стрибали  приказуючи:

«Гори, гори ясно, щоби не згасло

Стій в подолі, дивись у полі,

Ідуть там сурмачі, їдять млинці-калачі,

Подивись на небо хмарки тремтять,

Ворони кричать, тепло чують, Весну віщують.

Молодці гуляють  через вогонь стрибають»

СЕРЕДА

Солодка або ласунка. Дитячий день. Заможні люди частували дітей солодощами, наймали для них артистів – циркачів, скоморохів, влаштовували дитячі ігри, розваги. Діти прикрашали ще не встановлене на місці гулянь опудало зими, водили хоровод навколо  нього примовляючи «зимо, зимо розгуляй, до слідуючого року прощай». Дітей катали на конях верхи і на санях  або возах розлітайках. Якщо дозволяла погода то молодь для катання на санчатах  готувала сніжну гірку, а для катання на ковзанах і льодяниках каток. В цей діти мали можливість продемонстрували своє вміння співати, розповідати, фантазувати.

ЧЕТВЕР.

Гульбища. В цей день люди вже не працювали. Всі виходили на майдан де встановлювали опудало Зими, водили хороводи, водилися з ряженими, їли млинці і вареники, пили вишнівку та медовуху, танцювали, співали... Виділялися громадські гроші на те щоб найняти музики на останні чотири  дні веселого свята. Чоловіки максимум уваги приділяли жінкам, в танцях носили їх на руках.

В цей день визначали «удалуху», ту жінку у якої найкраще удались млинці, пиріжки та вареники. Враховувалося те і як подавала їх вона. «Вмій приготувати та ще й подати». Святкова їжа ставилась на стіл засланий новою власноруч витканою та  вишитою скатертиною.

В цей день парубка, який морочив голови дівчатам і не одружувався з ними,силою утримували з прив’язаною до ноги колодою, а всі бажаючі стрибали через неї бажаючи тим самим йому швидшого одруження... а всім іншим парубкам нагадували про вчасне парування. Зяті намагались піднятися на верх колоди, щоб  дістати на тещин день «баришний»  подарунок для тещі. Торговці-лавушники в цей день на площі виставляли товар на продаж,на жіночі прикраси були великі знижки.  На  колоді теж висів  товар від благодійників, заможних жителів села.

П’ЯТНИЦЯ.  

Тещин день. Тещі виносили на площу млинці, вареники, каші, напої і люб’язно пригощали всіх, щоби зяті їх любили. Народ продовжував веселитися, співав жартівливі пісні про тещ і зятів. Грали музики, лунали жартівливі пісні та історії-небилиці про героїв сьогоднішнього дня. Зятям одягали тещин вінок – «млинець для зятя». Зять тримав великий млинець, а  теща виїдала середину так, щоб його можна одіти через голову на шию зятя, злість свою виїдала... З цією прикрасою зять ходив до вечора. А потім  цей млинець зять висушував і зберігав як оберіг ,як зброю від «тещиного яду». Йдучи до тещі,на протязі року, зять клав в карман кусочок цього млинця і кидав тещиній собаці, щоб та все зло тещине вигавкала.

Проводили масові ігрища «до тещиних млинців». Зяті в мішках стрибали до тещиних млинців, кожен до своєї, і хто перший дострибає, та ще й з’їсть млинець, той більше цінує тещу.

В цей день зяті публічно обдаровував тещу намистом і солодощами (щоби у тещі щоки блищали ).

СУБОТА.

Невістчин  день.  В цей день невістки не стояли біля печі, не няньчили дітей, все це люб’язно робили свекрухи, а вони зранку наряджалися і йшли на майдан розважатися, (навколо опудала зими водили хороводи, співали жартівливі пісні, танцювали під народні музики), спілкуватися, але без чоловіків своїх і чужих. 

Під  обід свекрухи приносили їм млинці, вареники, каші, напої. Деякі свекрухи публічно одаровували своїх невісток платками, свитками.

Після обіду приходили вже й чоловіки зі свекрами. Починались масові гуляння. Особливим дивом були жартівливі танці і співи свекрів з невістками.

НЕДІЛЯ.      Масове гуляння :  «Зиму проводжаємо, весну зустрічаємо ».

Після служби в церкві люд збирався на площі біля опудала Зими. Всі просять один у одного прощення, бо неділя прощена…  Грають музики, всі танцюють, співають… п’ють, їдять. Стрибають через колоду прив’язану до ноги Млинця – одинака, тим самим бажаючи жити всім в парі. Просять млинця зняти сонячну корону, та закликають взяти приклад з вареника, який одружився на сметанці і купається у маслі. Віщують на добру погоду та врожай, пропускаючи вареники через млинець. Піднімаються вверх по колоді та дістають гостинці для своїх жіночок. Діти на млинчиках гойдають «гулю», закликаючи весну. Потім хлопці приступають до збивання Зимі носа кісточками з свинячих ратичок. Збитий ніс ховають у тернах, заривають листям та не глибоко, щоб після осені зима знову прийшла до нас. Дівчата, квітчаючи зиму, вже без носа, готують її до спалення .

Всі повторюють:

„ Ой, зимо, зимо, що ти наробила?

Ой, все ти попила, все ти поїла.

Ой, іди зимо від нас, від нас.

Ой, вже весну зустрічати час.

Он же бички без травички мичать, мичать.

Діточки без тепла на печі сидять та сидять.

З далеких країв жайворонки летять та летять.”

Хлопці готуються підпалювати Зиму. Вогонь беруть с печі ближнього двору, де панує сімейне щастя. Парубки «за вогонь» платять господині «хранительці вогнища» намистом,тут же одягаючи його їй. Дівчата під припічок кидають гостинці домовому, адже він теж є хранителем домашнього вогнища. Вогонь несуть у горщику на тій лопаті, що хліб в піч сажають. Спочатку розводять невелике вогнище біля опудала,годують його млинцями, а тоді вже хлопці переносять хрестовим сплетінням вогонь з нього до опудала обкраденого соломою і запалюють…Зима горить всі уважно спостерігають… як горить…  по цьому визначають подальшу погоду…  Зиму спалили… Землю підігріли… З’являється Весна.

  Всі. – „Ой, Весна-красна, що то нам принесла?”

Весна. – „Ой, принесла тепло і добре літечко.

     Малим дітонькам  - побіганнячко.

     Старим бабонькам – посіданнячко.”

Всі. – „Ой, Весна-красна, що то нам принесла?”

Весна. – „Красним дівонькам – наспіваннчко.

    Добри господарям – нароботячко.

   А ще принесла вам літечко,

   Зеленеє зіллячко,

  Хрещатий барвінок,

  Запашний васильок.

Далі продовжуються гуляння вже з Весною. Грають, танцюють, співають, доїдають все масне. Бо в понеділок вже піст …