До солдат прикординників, які загинули за Україну біля нашого села в цій війні восени 2014 року ось недавно, в квітні 2023 року додався наш односельчанин, якого ми знали всі - ОГУРНИЙ Станіслав. Співчуваю від всього серця його родині та рідним, спочивай з миром...
Порившись в своїх "загашниках" знайшов лише це ось шкільне його фото (він другий зверху зліва) десь середини 1980-х років....
Ось що про Славу написали тут (https://rudana.com.ua/news/pid-kostyantynivkoyu-na-donechchyni-zagynuv-48-richnyy-oboronec-ukrayiny-stanislav-ogurnyy?fbclid=IwAR1WWnPsxEJr9MonJQWtly3HtCh27WgK2nxxRceKQ_e3UOyDdPFCNjk4RKQ)
Станіслав був родом із с. Нижньобараниківка Луганської області. Він був досвідченим бійцем - воював проти російських окупантів близько 3-х років, боронив ріднокрай у лавах ЗСУ ще з часів АТО, попри відсутність підтримки і розуміння від його проросійськи налаштованих односельців.
З початку великої війни, продовжив службу на варті Батьківщини у складі 79-ої окремої десантно-штурмової бригади. Був поранений, лікувався у Києві, проходив реабілітацію на Волині. І після поранення знову повернувся у стрій, щоб очистити свою рідну Луганщину і всю Україну від скаженої російської орди.
13 квітня боєць повертався зі своїми побратимами з бойового завдання, і ворог накрив їх артилерійським вогнем. Нашому захиснику було всього 48 років, він мав багато планів на майбуття, мріяв про звільнену Україну і щасливе життя для своїх дітей.
Станіслав був роботящим і щирим, добрим і чуйним, привітним до людей, надзвичайно скромним, але при цьому твердим і принциповим. Друзі згадують його як вірного й надійного товариша, завжди готового підставити плече. Стас умів віддано любити, понад усе цінував свою родину, друзів і Україну. Без підтримки чоловіка залишилася дружина Марія, без батька осиротіли двоє дітей, Єгор і Анастасія.
Станіслав бував у Кривому Розі, провів тут відпустку, яка стала, на жаль, останньою в його житті. Наше місто припало луганчанину до душі. Дуже шкода, що він сюди більше ніколи не повернеться…
На превеликий жаль, оборонця не вдалося поховати у луганській землі, за яку він і віддав своє життя. Рідні та близькі друзі попрощалися з ним у Черкасах. Відспівав Станіслава священник Православної церкви України, а військові віддали йому гідну шану потрійним залпом зі зброї і провели в останню путь, прихиливши коліно.
Спочивай з миром, наш відважний Герою! Ми помстимося за тебе і звільнимо Луганщину від ординської нечисті!
---------------------
Як хтось казав у кожного свій некрополь - наш некрополь цієї війни наразі ось такий
---------------------
Військові:
Лук'янцев Юрій - (з сусіднього села Бараниківка Луганська обл.)
Максименко Олександр (м.Володимир Волинська обл)
Кузнєцов В'ячеслав (с.Циркуни Харківська обл.)
Черемис Руслан (м. Харків)
Огурний Станіслав (с. Нижньобараниківка)
Цивільні:
подружжя Вишняк Сергій та Тетяна
подружжя Рибалка Олена та Олексій
