Знайшов мене документ з ЦДІАК про наш край за 1763 рік – назва його така: «Списки козаків та козацьких підпомічників які переселилися до новоутворених слобід і хуторів Бахмутської провінції та інших повітів Воронезської губернії»
Серед документів різних країв там є і опис нашого
Біловодського краю. Перше що впадає в очі це те, що на той час у нас було лише
три слободи: Біловодська, Марківська та Євсузька, всі інші населенні пункти були хуторами. Нашого хутора Нижньобаранниківа ще не було на той час, і це дає змогу
сказати певно, що він був заснований після 1763-го року, тобто в межах між 1764 та 1770 роками, а це вже
й не така велика розбіжність у часі. Тобто я разом з вами, насправді, стали ще на
один крок ближче до розгадки цієї загадки, коли саме була засноване наше село.
Як писав я раніше, вважаю заснування нашого хутору співпадає в часі з
виникненням Деркульского кінного заводу, а це 1767 рік, та це не підверджено
поки що документально, а лише моє припущення.
Ось приблизний опис цього документу
« 1763 года сентября 5 дня Волуйского уезда описаных на ея Импараторскаго Величества слобод
Беловодской, Марковки, Евюга управителя нижеписанных атаманов а именно
Беловодской Остап Пригода Марковки Иван ?Улченко Евсуга Емельян Паречников
описи в том что по всех вышеписанных слободах и прилежащих с ними хуторах
имеется черкас мужеска пола шесть тысяч семьсот восемдесят шесть (6786) душ в
том числе козаков их свойственников и подпомощников триста восемнадцать (318) а
более в оных слободах и во всех прилежащих к ним мужеска пола не имеется в чем
мы нижеподписавшиеся при переписи лейбгвардии сержант Габунеев показали самую
сущую правду ниже оной души даже до сущего неутайки а ежели мы что утаили и
в том случае изобличены будем за то подвергаем себя строжайшему штрафу в чем и
подписываемся »
Далі. Про документ. Структура в ньому наступна, приводиться якийсь
населений пункт і приводиться опис чоловічого населення там, тобто матеріальна
основа для війська в межах Острогозького козачого полку, біля людей місцями є
інформація про те звідки прийшов цей чоловік з часу такої останньої ревізії.
Далі про географію, які найближчі населенні пункти до нас
вже були на той час окрім Біловодської слободи звісно, це хутори Баранників за
кількістю чоловіків (162), хутір Зеликів (47), хутір Моїсеєнків (62) – це всі вище від нас по течії річки Камишна.
Про призвіщам хутора Баранниківського на той час, вони були
такі: (Розумний, Бойко, Рибалченко, Баранник, Меженской, Погребняк, Лук’янченко,
Беличенко, Кравченко, Боженко, Кукоянец, Старуненко, Горбулич, Липовенко,
Лободенко, Пивоваренко, Курченко, Шугайло, Донец, Горбаненко, ?Суша, Шеповал,
Василенко, Овчаренко, Чумак, Лисенко, Гордієнко, Ступченко, Сердюченко,
Романенко, Міщенко, Мірошник, Кучер, Марченко, Шемет, Муравецкой, Дмитренко,
Коваленко, Коваль)
Ні одного призвіща чи сім’ї, які потім переселилися в наш
хутір там не було. Більшість з них, наших пращурів можна знайти у перепису
Біловодської слободи. Це говорить про той факт, що нас заселяли біловодчани, а не
бараниківці, або як я припускав раніше біловодчани транзитом через Бараниківку та частково бараниківці. Ні, виключно біловодчани. Звідки вони прийшли у Біловодськ питання інше та залишається відкритим. Я знайшов там майже
всі сім’ї наших першопоселенців та засновників хутора Нижньобаранників.
Наприклад: Дреєнко Іван у нього діти Кирило, Іван, Федір,
Степан. Всього чоловіків у сім'ї: 5. Походження: Вільні черкаси, тобто не вказано звідки вони
прийшли у Біловодськ. Можливо є якісь в природі ще ревізії де буде інформація про це.
Ось посилання на сторінку де можна ознайомитись з докумантом у повному обсязі.
